Двадцять четверта річниця незалежності України. День Державного Прапора України.
День незалежності як чинник консолідації Українського народу
Чергова річниця незалежності України – це не тільки час, коли треба підбити підсумки пройденого країною, але й дата, коли належить дати відповіді на найбільш актуальні питання сучасної доби.
Досягнення Україною незалежності та її залучення до міжнародної системи поділу праці створили якісно нову ситуацію для розвитку української нації – народу з давньою та самобутньою культурою, багатою історією, народу, який має значний потенціал інтелекту і духовності. Історично українська національна свідомість розвивалась переважно в умовах відсутності повнокровної державності, але стійкість духу нації, його здатність до самовідтворення у вкрай несприятливих умовах життя багатьох поколінь зробили можливим проект сучасної України як суверенної демократичної держави.
Головний сенс української незалежності полягає в тому, що Україна стала суб’єктом цивілізованого поступу світу.
Виходячи з суті української державності, національні інтереси України слід визначити як розвиток самобутності української нації, забезпечення прав кожної людини й громадянина на власну безпеку, добробут і вільний розвиток своїх творчих можливостей, забезпечення суверенітету та територіальної цілісності держави, життєвого простору українського суспільства в світі та його співробітництва з іншими суспільствами, забезпечення надійної системи національної безпеки та стабільності економічних, соціально-політичних, екологічних і духовно-інтелектуальних засад існування держави.
Суверенітет є такою якістю існування нації, коли вона має змогу розпоряджатись як собою, так і тим майном, територією, що їй належать в силу історичних обставин. Розвиток нації передбачає зміцнення її державного суверенітету, забезпечення її національних інтересів. Зведення нанівець суверенітету, нехтування національними інтересами призводить до розмивання ідентичності нації, вона починає усвідомлювати себе приналежною до чужої держави, і саме так сприймається світовою громадськістю.
Національні інтереси визначаються шляхом виявлення волі народу безпосередньо або через вищі інститути державної влади. Лише в демократичному суспільстві існують надійні гарантії того, що егоїстичні інтереси окремих осіб, соціальних груп, партій не будуть представлені як загальнонаціональні. Різні політичні сили в демократичних суспільствах пропонують громадянам свої уявлення про долю країни та визначають пріоритети в сфері національних інтересів, а отримавши владу, намагаються реалізовувати свої політичні програми. Проте, якщо з’ясується, що політика цієї сили суперечить об’єктивним інтересам нації, то ця сила втрачає право на владу. Але неприпустимо, щоб будь-яка політична сила в державі намагалась порушити територіальну цілісність країни або змінити її ідентичність, зламати конституційний устрій, поступитись державним суверенітетом і т. ін. Якщо така антидержавна політична сила все ж таки з’являється, вона становить серйозну загрозу існуванню держави.
Найбільш важливим для кожного народу є його самозбереження – виживання як фізичне, так і духовно-інтелектуальне. Народ, що має свою державність, має більше можливостей захистити себе від зовнішніх загроз та силою забезпечити своє існування. Але, ймовірно, найвищого ступеня внутрішньої консолідації нація досягає тоді, коли вона може зберегти життєздатність навіть за умов відсутності власної державності. Від того, в чому саме суспільство бачить корені своєї єдності, залежить й форма його консолідації.
Суверенітет нації як провідна ознака її ідентичності, за визначенням, або є, або його немає. Він не може бути частковим, не може передаватись іншій державі. Держави як суб’єкти міжнародного права можуть створювати наднаціональні або міжнародні структури й інституції, але вони можуть і скасовувати їх за взаємною згодою. Суверенітет держави завжди має, з одного боку, зовнішній аспект – визнання її іншими державами, з іншого – внутрішній аспект – визнання її власним народом.
Крім політичного аспекту суверенітет держави має також економічний, екологічний і національно-культурний виміри. Економічна залежність від іншої держави може звести нанівець політичну незалежність. Іноді економічний суверенітет трактують як можливість економічної самоізоляції, як зведення до мінімуму зв’язків з іншими країнами. Проте насправді, мається на увазі спроможність країни приймати рішення на користь власних економічних інтересів, самостійно визначати свою економічну політику. Екологічний аспект суверенітету полягає в спроможності держави контролювати стан навколишнього середовища й запобігати можливим екологічним катастрофам.
Чорнобильська аварія мала особливо тяжкі екологічні наслідки ще й тому, що влада УРСР була позбавлена права екологічного суверенітету на своїй території. Національно-культурний або духовно-інтелектуальний аспект суверенітету нації є найбільш важливим з огляду на історичну перспективу.
Знецінення національної самобутності, розмивання ідентичності нації, відсутність умов для повнокровного духовного її розвитку призводять до виродження нації та зникнення самої держави. Протягом багатьох років складалась система духовно-культурної та інформаційної залежності України від центральних інституцій імперії, поглиблена в період панування тоталітарної системи. Разом з тим вихід країни в міжнародний інтелектуальний і культурний простір є необхідною умовою виживання нації, реалізації її суверенітету. Україна значною мірою потерпає від того, що у світовому інформаційному просторі вона дуже слабо представлена власними засобами масової інформації.
Ідея консолідації українського суспільства формується сьогодні як ідея такої української державності, в якій можуть бути зацікавлені усі головні ідеологічні течії, що ведуть діалог між собою та діють в інтересах усього українського народу. Саме це забезпечує нині повільне, але послідовне просування по шляху цивілізаційного розвитку.
Виклики, що стоять перед Україною
об’єднання суспільства, формування єдиного гуманітарного простру, прорив до кола найбільш успішних народів світу. Україна має зробити суттєвий крок у вирішенні ключового завдання національного розвитку – формуванні консолідованого українського суспільства. Саме гуманітарна політика в нових суспільно-політичних умовах покликана сформувати обрії майбутнього для країни і для кожного громадянина. Українців має об’єднати ідея сильної, демократичної, справедливої України. Українська спільність та ідентичність формуватимуться на засадах громадянства, єдності і культурного розмаїття, широкого діалогу.
демократизація економічних відносин. В економічній сфері демократизація передбачає формування повноцінної інституційної структури ринкової економіки, гарантування захисту та реалізації прав власності, забезпечення рівноправності суб’єктів господарювання. Синхронно з демократизацією економічних відносин, на основі політики лібералізації, мають бути запроваджене прозоре законодавство та утверджене верховенство права як в політичній, так і в економічній сферах.
Успішна реалізація завдань соціально-економічного розвитку держави неможлива без формування відповідного суспільного консенсусу щодо перспектив економічного і соціального розвитку України. На цьому шляху необхідні суттєві кроки, насамперед в частині руйнування державної "монополії" на прийняття рішень та залучення до цього процесу усіх соціальних партнерів, впровадження механізмів відповідальності держави за наслідки управління економікою, забезпечення участі суб’єктів громадянського суспільства у проведенні економічних перетворень;
гуманізація економіки. Нагальним завданням є встановлення прямої залежності між показниками економічного розвитку та рівнем добробуту громадян України. Зростання добробуту має відбуватися не за рахунок перерозподілу, а шляхом забезпечення можливостей реалізації творчого, трудового та підприємницького потенціалу. Предметом першочергової уваги держави має стати всебічний розвиток людського капіталу нації – головної конкурентної переваги країни в сучасному постіндустріальному суспільстві;
ефективна регіональна інтеграція. Загострення конкурентної боротьби на світових ринках змушує країни вживати заходів щодо зміцнення та захисту конкурентних переваг у межах регіональних економічних союзів. Для України ця проблема актуалізується у контексті політики інтеграції до ЄС;
модернізація інфраструктури та реформування ключових секторів економіки. Житлово-комунальна галузь до цих пір є о не реформованою. Тому особливу увагу слід зосередити на якісних перетвореннях саме в цьому секторі, зокрема у напрямі удосконалення порядку регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги. Кардинальної зміни потребують також підходи до енергоспоживання. Має бути переглянута сама ідеологія формування тарифної і цінової політики в напрямі модернізації основних фондів, зменшення втрат у мережах. Насамперед, це стосується електроенергетики, вугільної галузі, газової сфери. Тут реформи будуть спрямовані, зокрема, на забезпечення незалежності національного регулятора ринку електроенергії. Розвиток цих галузей також неможливий без залучення відповідального та ефективного власника. Потребують глибоких перетворень ринки паливно-енергетичних ресурсів, зокрема ринок вугільної продукції, природного газу.
освоєння нових глобальних регуляторів конкурентоздатності. Враховуючи, що проблема зміни клімату в контексті сучасних умов є справою державної ваги і безпосередньо впливає на стан економіки і національної безпеки України в цілому, слід суттєво посилити цей напрям державної політики шляхом проведення заходів зі скорочення викидів парникових газів, направляючи кошти, що надійшли від продажу квот, відповідно до укладених міжнародних угод; теплової санації соціально важливих об’єктів – шкіл, лікарень, дошкільних закладів; створення внутрішнього вуглецевого ринку в секторах економіки, де це доцільно; активної участі України у міжнародних переговорах зі зміни клімату та у формуванні нових підходів до міжнародної торгівлі квотами на викиди парникових газів з метою збереження найбільш прийнятних умов посткіотських домовленостей.
Україна зробила свій цивілізаційний вибір на користь європейської інтеграції і повинна брати участь в інтеграційних угрупованнях на паритетній основі, досягти європейських показників ефективності виробництва, рівня життя, соціально-економічного розвитку. "Нова хвиля" економічних реформ має стати не менш, а за багатьма напрямками – і більш масштабною, аніж попередні суспільно-економічні перетворення, бути послідовнішою та обгрунтованішою у теоретико-методологічному та суспільно-правовому вимірах, на основі розширення та поглиблення ринкових методів господарювання в більшості сфер економічної діяльності.
Досягнення та перспективи розвитку незалежної України
Відбувається процес формування української національної ідентичності. З часу здобуття незалежності послідовно зростає частка громадян, які добровільно ідентифікують себе з Україною, вважають себе українцями, підтримують політичну самостійність України та пов’язують свої інтереси і надії з її майбутнім. Формується цілісний мовно-культурний простір України. Основою мовної політики стала державна підтримка української мови, утвердження її державності в усіх сферах публічного життя, забезпечення виконання нею всіх функцій, властивих мові як соціальному явищу – з одночасними гарантіями вільного розвитку та використання громадянами України інших мов національних меншин. Поступово відбувається процес формування національної історичної пам’яті.
Національна приналежність громадян України має бути сформована насамперед на засадах спільного громадянства, утвердженні громадянських свобод, побудові консолідованої демократії, створенні умов для повноцінного та гармонійного розвитку культур національних меншин і корінних народів. В умовах формування в Україні єдиної політичної нації, продовження розбудови конкурентної, плюралістичної моделі демократії, що спирається на визнані європейські стандарти, єдиним способом формування ефективної моделі суспільних відносин є національний діалог як основа консолідації суспільства, що має відбуватися довкола держави та її національних інтересів.
Створено фундамент для головних інститутів влади та українського суспільства. На руїнах радянської тоталітарної системи розпочато процес демократизації українського суспільства. Сформовано основні засади українського парламентаризму, інституту президента, багатопартійної системи, громадянського суспільства, сучасної демократичної політичної культури. Конституція України 1996 р. стала основним законом української незалежної, демократичної, правової та соціальної держави. Рівень демократії, політичної конкуренції, свободи слова в Україні є найвищим серед країн СНД, хоча й суттєво поступається європейському.
Сьогодні відбувається повний демонтаж «радянської партократичної» системи управління та створюються нові політичні системи, модель яких дозволяла б на практиці втілювати принципи дотримання прав і свобод людини й громадянина, народовладдя, верховенства права, поділу влади, неподільності національного суверенітету.
Продовжено курс на європейську інтеграцію. З часу здобуття незалежності, Україна свідомо здійснила саме той стратегічний європейський вибір, який найповніше відповідає суті національних інтересів нашої держави.
21 березня 2014 року було підписано політичну частину угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. Економічну частину угоди було підписано 27 червня 2014 року. Важливою складовою угоди про асоціацію з ЄС є Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Формат та її наповнення передбачає досягнення максимально глибокої економічної інтеграції на основі домовленостей в рамках двосторонніх переговорів з ЄС.
З цією угодою є сподівання в найближчому майбутньому отримати безвізовий режим. Угода про Асоціацію Україна — ЄС передбачає створення міждержавних органів контролю (Рада Асоціації та комітети Асоціації, призначені Радою). В цих органах будуть представлені українська та європейська сторони на декількох рівнях, в тому числі представники громадянського суспільства. Рішення будуть прийматися за згодою сторін, вони матимуть силу законодавчих актів. В структурах будуть поперемінно головувати європейські та українські представники. Рада та комітет Асоціації будуть скликатися мінімум
1 раз на рік. Угода про Асоціацію передбачає та зобов'язує обидві сторони сприяти впровадженню європейських правил та стандартів життя в Україні, причому для деяких положень існують конкретні часові рамки.
Для досягнення можливості інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС Україна має привести свою систему технічного регулювання у відповідність до європейських вимог, оскільки головними перешкодами торгівлі з ЄС є не імпортні тарифи, а технічні бар'єри у торгівлі — вимоги до безпечності та якості продукції, її характеристик, процедури оцінки відповідності.
У довгостроковій перспективі угода має підвищити конкурентоспроможність товарів, що виробляються в Україні, а відтак, підвищити обсяг експорту на всесвітніх ринках. Крім того, зі зростанням якості українських товарів зміцняться позиції національних виробників на внутрішньому ринку. Водночас українські споживачі матимуть доступ до якісніших і дешевших товарів і послуг.
США та країни Європейського Союзу, а також деякі експерти, вважають дану угоду історичним шансом для України стати на шлях демократії та європейських цінностей.
2. День Державного Прапора України
Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом українці йшли до проголошення самостійної України, до перемоги.
В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і шанованих святинь. Прапор символізував єдність земель і племен, консолідував міста і краї в державу, а духовно й історично близькі етноси – в націю. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів.
З проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави.
Дослідниками історії України встановлено, що ці два кольори – синій і жовтий – були стяговими ще за часів Київської держави. Використання жовтого та блакитного кольорів на прапорах України-Руси простежується від прийняття християнства. У пізніші часи форми, кольори прапорів урізноманітнювалися, з'являлися додаткові зображення і написи.
Синьо-жовте поєднання на українських прапорах відоме з ХV ст., коли галицькі полки з такими стягами брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року. Подібне сполучення кольорів походить від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева в синьому полі, який з'явився в другій половині ХІІІ ст. Принагідно відзначити, що прапори повсюдно виготовляються, як правило, відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі, країни.
Значний вплив на українське прапорництво мав розвиток козаччини. Наймаючи козаків для воєнних походів, монархи дарували їм клейноди, які пізніше залишилися і використовувалися козаками. Запоріжжя мало і своє власне прапорництво. Велика корогва Запорізької Січі була червона із зображенням на лицьовому боці білого архангела Михаїла, а на зворотному – білого грецького хреста, оточеного золотими небесними світилами. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву.
Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник. Першу спробу створити жовто-синій прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-синій прапор.
На початку ХХ ст. у Галичині жовто-блакитний прапор (тобто жовта смуга вгорі, а блакитна – внизу) став прапором західноукраїнського військово-політичного з’єднання Українських січових стрільців, яке рішуче виступало за створення незалежної Української Народної Республіки.
22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Саме таким, жовто-блакитним, був і прапор, під яким у часи УНР відбувалися масові маніфестації. Влітку 1917 року частина кораблів колишнього Російського чорноморського флоту підняла на своїх щоглах українські жовто-блакитні прапори. За гетьмана П.Скоропадського порядок кольорів змінився, і було затверджено блакитно-жовтий прапор Західноукраїнської Народної Республіки.
Невипадково акцентується увага на порядку розташування кольорів, оскільки тривалий час українські історики та геральдисти не могли зійтися на думці, як саме розташувати їх: жовтий – угорі, синій – унизу, чи навпаки. Особливо загострилася ця полеміка, в якій брали участь відомі українські історики та мистецтвознавці І.Крип’якевич, С.Томашівський, К.Широцький,
в 1911 – 1913 рр., коли загострилося й питання відродження української державності, української національної єдності, а відтак і національної символіки. Зрозуміло, що найпотужніше ця боротьба розгорілася в Західній Україні, де почуття українського національного патріотизму та національної гордості завжди були яскраво вираженими. 13 листопада 1918 року сформована у Львові на хвилі національно-визвольної боротьби Українська Національна Рада проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної Республіки національний синьо-жовтий прапор. Зауважимо, що державним прапором ЗУНР був уже не жовто-синій, а саме синьо-жовтий. 20 березня 1920 року він був затверджений і на Прикарпатській Русі, тобто Закарпатті, а з 1939 року і на Карпатській Україні, отже, він був ідентичним тому, яким є в наші дні прапор незалежної України. Відтак можна вважати, що справжня історія нашого сучасного державного прапора починається з листопада 1918 року.
В 1945 – 1949 рр. в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками блакитно-жовтого і жовто-блакитного порядку поєднання кольорів, що закінчилися постановою Української Національної Ради, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде блакитно-жовтий.
Перший прапор УСРР (встановлений у березні 1918 року) був червоний з золотими ініціалами «УСРР» у горішньому червоному накутнику з золотою облямівкою. Такий прапор майорів над будинком уряду України в Харкові, першої столиці України до 1934 року. Після входження до складу СРСР для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеними серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УСРР». В 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила прапор з горизонтально розташованих смуг: верхньої – червоного кольору і нижньої – лазурового кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними – червоної п'ятикутної зірки, облямованої золотою каймою.
Червоний колір в державному прапорі України спостерігаємо і в Київській Русі, і в Запорізькій Січі; червоним прапором користувалися і гетьман Б.Хмельницький, і галицькі та буковинські "Січі" 1900 – 1914 років, і Радянська Україна.
Що ж до синьо-жовтого чи жовто-блакитного прапора, то він був оголошений радянською пропагандою "націоналістичним", ідейно ворожим, і сама наявність такої "націоналістичної" символіки під час якихось зібрань була для комуністичного режиму достатньою підставою, щоб люди, які пропагували дану символіку, опинилися в сибірських таборах.
Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами. На момент проголошення незалежності України національний синьо-жовтий прапор майорів уже над багатьма українськими містами і селами, був установлений у залі Верховної Ради, в липні 1990 року його було піднято на Хрещатику біля будинку Київради. 4 вересня
1991 року після тривалих дискусій з комуністами прапор було урочисто піднято над будинком парламенту. 28 січня 1992 року Верховна Рада своєю постановою нарешті затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України.
Серед багатьох спроб тлумачення символіки цих кольорів та порядку їх розташування, і в історичній науці, і в народі, утвердилася думка, що синій колір у верхній частині прапора – це колір чистого неба над Україною, а жовтий (золотавий) у нижній частині – це колір стиглої пшениці на безкраїх українських ланах.
Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави; публічний глум над Державним Прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином. Саме тому передбачаються санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором.
23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України було установлено відзначати щорічно, 23 серпня, День Державного Прапора України.
Проведення роботи з оптимізації регіональних цільових програм.
З метою уникнення дублювання заходів і перехресного фінансування програм департаментом економічного розвитку облдержадміністрації спільно з структурними підрозділами облдержадміністрації – замовниками програм проводиться робота стосовно оптимізації діючих регіональних цільових програм.
Так, в рамках проведення роботи з оптимізації програм департаментом охорони здоров’я облдержадміністрації розроблено та обласною радою затверджено обласну програму “Здоров’я населення Дніпропетровщини на
2015 – 2019 роки”. В зазначену комплексну програму було включено 7 діючих програм. По цим програмам підготовлено заключні звіти, які в установленому порядку будуть внесені на розгляд сесії обласної ради.
Також, роботу з оптимізації програм проводять:
департамент екології та природних ресурсів
на сьогодні спільно з канадським проектом міжнародної технічної допомоги “Місцевий економічний розвиток міст України” розроблено та схвалено розпорядженням голови облдержадміністрації від 05.05.2015
№ Р-202/0/3-15 концепцію Комплексної регіональної програми (стратегії) екологічної безпеки та збереження клімату Дніпропетровської області
на 2016 – 2025 роки. В зазначену комплексну програму планується включити 10 діючих програм.
Розроблення програми та її громадське обговорення планується провести до кінця 2015 року. Реалізацію заходів заплановано розпочати у І–ІІ кварталах 2016 року.
управління агропромислового розвитку
на сьогодні департамент є замовником 7 програм. Після проведення роботи з оптимізації залишиться 3 програми.
У цілому закінчення робіт з оптимізації регіональних цільових програм заплановано у І кварталі 2016 року.
Разом з тим, враховуючи, що центральними органами виконавчої влади періодично видаються доручення, накази, тощо з приводу розроблення відповідних нових регіональних програм, перелік діючих програм може коригуватися.
Реалізація Державної цільової програми радіаційного і соціального захисту населення м. Жовті Води на 2013 – 2022 роки у І півріччі 2015 року.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація є державним замовником Державної цільової програми радіаційного і соціального захисту населення м. Жовті Води на 2013 – 2022 роки (далі – Державна програма).
На сьогодні дуже гострою соціальною проблемою є питання захисту населення міста Жовті Води від радіаційного впливу та пов’язаних з ним шкідливих чинників. Саме Державна програма спрямована на створення умов і досягнення в м. Жовті Води такого стану навколишнього природного середовища та соціального рівня, який забезпечить повноцінний розвиток усіх сфер життєдіяльності населення.
Метою Державної програми є забезпечення захисту населення міста від радіаційного впливу та пов’язаних з ним шкідливих чинників, оздоровлення навколишнього природного середовища, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру, збереження здоров’я та забезпечення соціального захисту населення.
Основними завданнями Державної програми є:
1. Створення та забезпечення функціонування системи постійного моніторингу території м. Жовті Води;
2. Приведення радіаційного фону в житлових, адміністративних будівлях і спорудах до рівня, визначеного НРБУ-97;
3. Проведення комплексу робіт із реабілітації забрудненої території міста для зниження дозових навантажень на населення;
4. Посилення соціального захисту населення, яке проживає на територіях з підвищеним радіаційним фоном;
5. Приведення відділення функціональної діагностики та відділення відновлювального лікування Державного закладу СМСЧ N 9 МОЗ у відповідність із сучасними вимогами;
6. Оздоровлення жителів міста у відділенні відновлювального лікування Державного закладу СМСЧ N 9 МОЗ;
7. Забезпечення Державного закладу СМСЧ N 9 МОЗ медичним обладнанням та медикаментами для повноцінного його функціонування.
На 2015 рік затверджений річний обсяг фінансування на виконання заходів Державної програми у сумі 15988,0 тис. гривен.
Державним бюджетом на 2015 рік затверджена субвенція міському бюджету міста Жовті Води на виконання заходів щодо радіаційного та соціального захисту населення міста Жовті Води у сумі 8480,1 тис. гривень.
Планові призначення на I півріччя 2015 року
становлять 4240,2 тис. гривень, в тому числі на поточні видатки
2811,0 тис. гривень, на капітальні видатки 1429,2 тис. гривень.
У I півріччі 2015 року на придбання продуктів харчування для вихованців дошкільних навчальних закладів, учнів загальноосвітньої школи з вадами у фізичному і розумовому розвитку, вихованцям ДНЗ № 15, що в складі НВК “Дивосвіт”, спрямовано коштів для харчування 2022 дітей
від запланованої кількості 2073 дітей.
Зниження показника пояснюється відпустками та захворюваністю дітей.
На харчування учнів у школах міста спрямовано кошти для забезпечення гарячим харчуванням 2880 учнів загальноосвітніх закладів.
Всього забезпечено харчуванням 4902 дитини.
Заплановано кошти для придбання путівок на оздоровлення 77 дітей за межами міста.
Забезпечено харчування хворих в стаціонарних відділеннях:
27716 ліжко/днів.
За рахунок залишків молочних сумішів на 01.01.2015 було використано 195 упаковок молочних суміші для вигодовування 30 немовлят віком
від 0 до 5 місяців життя за 50% вартості.
Придбано 66 упаковок лікувального харчування “Ф-АМ Універсал”. Троє дітей забезпечені лікувальним харчуванням в повному обсязі.
За рахунок коштів Програми здійснено відшкодування частини вартості медикаментів, придбаних за рецептами лікарів по 1197 зверненням.
Відпуск медикаментів по категоріям захворювань становить: онкологічні хворі (151 звернення), учасники ВВВ (341 звернення), хворі на бронхіальну астму (52 звернення), хворі ЦНС та психічного розладу (148 звернень), діти інваліди дитинства (51 звернення), інваліди 1-2 групи (132 звернення), діти віком до 3-х років та діти від 3-18 років з хронічними захворюваннями “Д” обліку, інша категорія дітей (23 звернення), цукровий діабет (203 звернень), колагенози (42 звернення), гострі інфаркти міокарду (13 звернень), інші категорії захворювань (41 звернення).
Надана послуга з зубопротезування 22 особам, у тому числі:
особам, які відпрацювали на підприємствах з видобутку та переробки уранової сировини понад 10 років – 21 особа;
ветеран праці – 1 особа.
Надана матеріальна допомога на лікування 163 особам, в тому числі на лікування онкологічних захворювань та проведення складних оперативних втручань.
У територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Жовті Води оздоровлено 79 осіб.
Здійснена часткова оплата медичної допомоги, наданої за межами міста та області. Кошти направленні на відшкодування частини вартості лікування за межами міста 8 тяжко хворим мешканцям міста.
Оздоровлено та пройшли реабілітацію після хвороб у відділенні відновлювального лікування СМСЧ-9 – 320 осіб.
Придбано 17 упаковок (150 комплектів) алерген туберкульозний, 208 балонів кисню для проведення оперативних втручань, наркотичні та психотропні препарати.
Стан техногенно-екологічної безпеки області
Дніпропетровська область – однин з найбільш техногенно-навантажених регіонів України, тому ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, за таких обставин, набагато вища ніж по-країні, в цілому. А, якщо врахувати усі, потенційно можливі негаразди природного характеру, то навіть дилетантові в питаннях цивільного захисту стане очевидним і виправданим той, підвищений рівень уваги, який питанням безпеки приділяє керівництво області.
Загрози техногенного характеру
На території області налічується 3230 потенційно небезпечних об’єктів, з яких майже 536 визначені як об’єкти підвищеної небезпеки.
У разі аварії на Запорізькій АЕС можливе радіоактивне забруднення п’ятдесятикілометрової зони з населенням 298,177 тис. осіб. У зазначеній зоні розташовані 3 міста і 3 райони (міста: Нікополь, Марганець, Орджонікідзе та Томаківський, Нікопольський і частково Апостолівський райони). Також, в області налічується понад сто підприємств, які в технологічному процесі використовують хімічно- та радіаційно-небезпечні речовини.
Відповідно, технічні системи контролю і оповіщення цих об’єктів потребують постійного удосконалення та модернізації. Корегування потребує і комплекс організаційно-юридичних заходів, направлених на своєчасне виявлення недоліків в роботі систем життєзабезпечення.
Для укриття населення в разі загрози, або виникнення НС техногенного характеру в області існує фонд захисних споруд, який нараховує 1720 одиниць, з них 928 сховищ та 793 протирадіаційних укриття.
Крім того, для укриття населення області використовуються більш 200 тис. найпростіших укриттів, які можуть бути використані для укриття 2 млн 711 тис. чоловік.
Потенційні загрози природного характеру
Крилатий вислів: «…губить людей вода», для нашого регіону є цілком виправданим, оскільки гідрографічна мережа басейну Дніпра, в межах області, представлена 291 річкою, з яких 28 є потенційно небезпечними під час весняного водопілля. Крім того, в області нараховується 95 водосховищ, 2930 ставків та 1235 озер, які теж можуть нести загрозу життю і добробуту людей внаслідок проривів дамб, або аварійних скидів води.
Виникнення надзвичайних ситуацій загальнодержавного рівня може також викликати катастрофічне затоплення частини території області в результаті можливого прориву гребель Кременчуцької, Дніпродзержинської і Дніпровської ГЕС. Площа затоплення складатиме 1860 км2 з населенням 473,52 тис. осіб. До зони затоплення частково потрапляють 6 міст та 12 районів з 97 населеними пунктами
Захисту від льодоходу потребують 18 автодорожніх, 9 залізничних та 12 пішохідних мостів. Всього ж в зону можливого підтоплення паводковими і повеневими водами частково потрапляють 6 міст та 18 районів області – загальна площа підтоплення складає 8979, 5 кв. км, на якій мешкає 36, 5 тис. осіб.
52 млн. грн, виділені у 2011 році з обласного бюджету на протипаводкові заходи, дали можливість захистити від підтоплення близько 470 га території та покращити умови проживання понад 7, 7 тисячам мешканців у 17 населених пунктах області!
Проблемним питанням залишаються території на яких спостерігаються зсувні явища. Вирішення даного питання потребує значних капіталовкладень, проведення складних та масштабних інженерно-технічних робіт.
Заходи, направлені на підвищення рівня безпеки
Питання щодо недопущення виникнення надзвичайних ситуацій знаходиться на постійному контролі керівництва області і особисто голови облдержадміністрації – начальника цивільного захисту області.
Систематично проводиться робота щодо покращення рівня захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Одним із найважливіших питань цієї роботи у літній період є протидія масовим пожежам у лісах, екосистемах та сільгоспугіддях області, запобігання загибелі людей на водних об’єктах.
В області створено обласний оперативний штаб для попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій у літній період 2015 року. Аналогічні штаби функціонують у районах та містах області. Підготовлені необхідні сили та засоби для своєчасного реагування на пожежі.
З метою попередження загибелі людей на водних об’єктах у Дніпропетровській області зареєстровано 10 аварійно-рятувальних служб, які здійснюють діяльність з реалізації заходів стосовно рятування людей на водних об’єктах.
Питання “Про стан підготовки місць масового відпочинку на водних об’єктах області до прийняття відпочиваючих” розглядалося на засіданнях регіональної комісії ТЕБ і НС на яких було прийнято відповідні рішення щодо проведення профілактичних заходів на водних об’єктах області, з метою недопущенню виникнення надзвичайних ситуацій та мінімізації кількості подій.
На усіх відкритих пляжах чергують рятувальники. Проводиться значна профілактична робота через засоби масової інформації, представниками волонтерського руху, разом з рятувальниками навчають населення основам безпечної життєдіяльності, однак нажаль статистика сумна.
У 2014 році здійснено 15 планових перевірок стану готовності регіональної системи централізованого оповіщення (2 з практичним включенням сирен та поданням мовної інформації). Але у зв’язку з відсутністю фінансування заходів з експлуатаційно-технічного обслуговування та об’єктивних причин (фізичного зносу апаратури) знижується рівень надійності системи оповіщення.
Здійснювалися заходи щодо впровадження новітньої системи оповіщення в області з інтеграцією об’єктових систем до регіональної. Нажаль впровадження нових зразків системи відбувається дуже повільно та пов’язане з фінансовими труднощами, як в області так і у державі в цілому.
За 2014 рік на фінансування Програми створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків з обласного бюджету було виділено 5 млн. 382,9 тис. грн., в тому числі надано субвенцій з місцевих бюджетів – 4 млн. 201 тис. грн. (у 2013 році 1 млн. 419 тис. грн. та 170 тис. грн. відповідно).
За виділені кошти придбано:
піротехнічну машину легкого типу ПМ-Л;
аварійну освітлювальну уставку;
багатофункціональну каркасну палатку;
ізолюючий костюм скафандрового типу,
системи герметизації та ущільнення течій в резервуарах, ємностях на залізничному транспорті та крупно габаритному автотранспорті;
мотопомпи та насоси різних модифікацій, в тому числі плаваючі; компресор; тепловізор, розроблений спеціально для вирішення різних задач під час тушіння пожеж;
бензорізи, в тому числі бензоріз підвищеної потужності;
паливно-мастильні та будівельні матеріали .
На 2015 рік з обласного бюджету виділено кошти у сумі близько 12,3 млн. грн. та додатково 6,5 млн. грн. за рахунок надання субвенцій з місцевих бюджетів.
Стосовно місцевих матеріальних резервів: майже всі міста та райони мають матеріальні резерви, середній відсоток накопичення по яким склав на 01 січня 2015 року 70%.
Проведена робота безумовно, дає підстави для оптимістичного спокою, але не для бездіяльності. Належне фінансування заходів безпеки, є не лише необхідною складовою цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, а й дієвим засобом заощадження державних коштів.
про завершення збирання ранніх зернових культур
Хід збирання ранніх сільськогосподарських культур.
Завершено збирання ранніх зернових культур. Обмолочено ранніх зернових культур 870,0 тис га, намолочено 2 млн 789 тис 100 тонн при середній урожайності 32,0 ц/га ( у 2014 році 30,4 ц/га).
З них:
озимого ячменю обмолочено 97,5 тис га, намолочено 382,8 тис тонн при середній урожайності 29,0 ц/га (у 2014 році 27,5 ц га);
озимої пшениці обмолочено 581,8 тис га, намолочено 2 млн 72 тис 500 тонн, при середній урожайності 35,6 ц/га (у 2014 році 34,3 ц/га),
ярого ячменю обмолочено 172,0 тис га, намолочено 388,1 тис тонн, при середній урожайності 23,7 ц/га (у 2014 році 24,8 ц/га).
Найбільшу врожайність ранніх зернових культур отримали агроформування Новомосковського (44,0 ц/га), Дніпропетровського (37 ц/га), Синельниківського (34,9 ц/га), та Нікопольського районів (34,8 ц/га).
Валовий збір зерна дасть можливість забезпечити потребу області в продовольчому, фуражному зерні, насіннєвому матеріалі, провести розрахунки за оренду майнових та земельних паїв.
Слід сказати, усі райони були готові до збирання ранніх зернових та озимого ріпаку. Проведена серйозна робота по даному питанню. Агроформуваннями закуплено дизельного палива 37,0 тис тонн, бензину
9,7 тис тонн, дизмасла 1,4 тис тонн.
На збиранні працювало більше 3400 комбайнів, в тому числі залучених більше 100.
Крім того працювало більше 3 тисяч одиниць тракторної техніки, близько 4200 автомобілів, в збиранні приймали участь більше 10000 працівників, що дало можливість провести збирання ранніх зернових в кращі агротехнічні терміни, незважаючи на погодні умови, якими супроводжувались жнива.
В Дніпропетровській області є в наявності 64 зернових складів ємністю 2,4 млн тонн, які надають послуги зі зберігання зернових та технічних культур.
В сільськогосподарських підприємствах області у власності знаходиться 1522 несертифікованих зерносховищ загальною місткістю 1,9 млн тонн.
Таким чином місткість складських приміщень для зберігання зернових та технічних культур в області становить 4,3 млн тонн.
В господарствах області підготовлено до роботи 400 механізованих токів. Також мається більше 196 сушарок для зерна, які у випадку екстремальних погодних умов, включитися в роботу.
adm. - 20.08.2015.
