Сьогодні пам'ятний день - 22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі, поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі.

Там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, але свято. Його везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст.

Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям. І вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння. Насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили.

Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача.

У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка.

У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка».

Величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році.

Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

З нагоди такої дати у міській дитячій бібліотеці оформлена виставка-нагадування: «Пам'ятаємо Кобзаря» та проведена інформхвилинка: «Не згасне пам'ять про Тараса».

За інформацією міської дитячої бібліотеки