Нещасні випадки на воді, як правило, трапляються через порушення правил безпеки, і найчастіше тонуть саме ті, хто вміє плавати. Більшість людей гине через:

купання в непристосованих для цього водоймах,

купання у нетверезому стані,

аварійні ситуації на човнах та інших плавзасобах.

Правильний вибір місць купання, суворе дотримання правил поведінки, постійний контроль за дітьми у воді збоку дорослих – ось складові безпечного відпочинку.

Убережіть себе від лиха! Не допускайте легковажного ставлення до вимог безпеки самі і застерігайте від необачливих вчинків оточуючих!

Телефон рятувальної служби 101

Що необхідно знати батькам, які планують відпочинок на воді?

Купання у воді, - це доволі приємний, але, водночас, небезпечний різновид дитячого дозвілля. Оскільки вода є джерелом підвищеної загрози, дуже важливо знати, як діяти в ситуації, коли нещасний випадок все ж таки трапився.

Чому трапляються нещасні випадки?

Діти молодшого віку, як правило, не уміють плавати і практично не чинять супротив при зануренні у воду. Саме тому нещасні випадки на воді відносять до розряду найбільш небезпечних.

Причиною утоплення може стати несподіване занурення у холодну воду, а також купання у холодній воді одразу після їжі чи довгого перебування на сонці, що може призвести до рефлекторної зупинки дихання (без заковтування води). Доросліші діти можуть потонути, якщо вони довго купалися, пірнали та гралися до знесилення. Виснаження та відсутність кисню в організмі призводить до втрати свідомості і порушенню роботи сердечно-судинної системи.

Ще одна причина – страх. Дитина може злякатися, якщо вона посковзнулася і несподівано втратила дно. В таких випадках діти починають активно борьохтатися, кричати, і, як наслідок, вода може потрапити у шлунок і легені.

Вода по трахеї і бронхам потрапляє в найдрібніші дихальні мішечки (альвеоли), якими закінчується поділ бронхів і в яких відбувається газообмін між повітрям і кров’ю. Це призводить до пошкодження специфічної речовини – сурфактаната, що там синтезується і не дозволяє стінкам мішечків злипатися, а також підтримує їх завжди у розправленому стані. Тканина легенів втрачає свою еластичність, як наслідок припиняється робота інших життєво важливих систем організму: центральної нервової системи, сердечно-судинної системи і т.п.).

Надаємо першу допомогу

Як правило, в таких випадках часу на очікування медичної допомоги немає. Тому кожен повинен уміти надати необхідну медичну допомогу дитині, що знаходиться у критичному стані.

Для початку розберемося з видами утоплень: розрізняють утоплення первинне (істинне) і вторинне.

Первинне утоплення. Ознаки такого утоплення розрізняють відразу: порушення дихання (прискорене чи загальмоване), аж до його зупинки; порушення роботи серця (прискорене чи загальмоване серцебиття), аж до зупинки, відсутність пульсу на великих сосудах; порушення свідомості, аж до його втрати (реакція зіниць на світло може бути відсутня); посиніння шкіри, сечовиділення і виділення калу мимоволі.

Вторинне утоплення. Дитина, як кажуть, наковталася води, але зупинки серця, чи зупинки дихання не сталося. У неї може бути блювота, або кашель, після чого стан покращився. Здавалося б, що усе страшне позаду і переживати нічого, але, насправді, це не так. Ознаки пошкодження органів в результаті попадання води в організм можуть виявитися пізніше, в період від 30 хвилин до 1 доби. За цей час у дитини може виникнути клінічна картина істинного утоплення.

Признаки первинного і вторинного утоплення є показниками для госпіталізації до лікарні. Там за дитиною встановлюють цілодобовий нагляд: контроль за допомогою спеціального обладнання за роботою мозку, серця, легенів: контроль артеріального тиску, температури тіла, об’єму сечовиділення,

регулярне зняття електрокардіограми. Також проводиться ретельне неврологічне обслідування, рентгенографія органів грудної клітини і т.і. За результатами проведених досліджень призначається інтенсивне лікування.

Порядок дій рятівника

Винесіть потерпілого з води. Попросіть людей, що знаходяться поруч, визвати швидку допомогу і не тратьте самі на це дорогоцінні хвилини. Запам’ятайте час, коли ви почали надавати реанімаційну допомогу.

Перевірте пульс. Пульс перевіряється на шиї, на сонній артерії – якщо нащупувати її справа, потрібно повернути голову наліво і тоді на боковій поверхні шиї стають помітні контури м’яза, що йде від грудини і ключиці до костей черепа. Покладіть вказівний, середній чи безіменний палець вздовж цього м’яза, під ними можна відчути пульсацію. Пульс можна визначити також на плечовій артерії: руку відведіть від тіла і поверніть долонею догори. В середній третині плеча, на внутрішній стороні вказівним чи середнім пальцем нащупайте пульс проміж двома м’язами. Якщо дитині менше року, пульс можна нащупати на родичку.

Перевірте наявність серцебиття (покладіть долоню на грудину і частково на ліву половину грудної клітини). Якщо через тонку грудну стінку дитини вдається відчути серцебиття, але пульсу на артеріях немає, то серцева діяльність вважається недостатньою і необхідні реанімаційні заходи, направлені на відновлення життєдіяльності.

Перевірте наявність дихання – піднімається грудна клітина, пітніє дзеркало, що прикладене до губ. У випадку підозри на перелом шийного суглоба хребта, що трапляється у нирців при ударі об ґрунт, необхідно помістити потерпілого на тверду поверхню – щоб голова, тулуб і ноги були на одному й тому ж рівні (профілактика пошкодження спинного мозку).

Висвободіть легені від води. Для чого покладіть дитину на бік і зробіть декілька різких натискань на верхню частину живота. Інший варіант – покладіть дитину вниз обличчям, обхопіть тулуб руками, підніміть і різко натисніть на живіт. З носа і рота почне витікати вода. Очистіть ротову порожнечу від сторонніх тіл (слизу, мулу, піску) за допомогою хустини, або серветки, повернувши голову дитини набік.

Якщо дитина почала дихати, залиште її лежати на боку і ретельно зігрійте: промасуйте руки й ноги, розітріть їх, укрийте дитину рушниками і покривалами. Якщо дихання не відновилося, необхідно переходити до штучного дихання і непрямому масажу серця. Для більшого ефекту ці маніпуляції краще виконувати одночасно.

Штучне дихання і масаж серця. Покладіть дитину на спину на рівну поверхню. Під лопатки покладіть валик, скатаний з рушника, одягу і т.д. Валик дозволяє голові перехилитися, в результаті чого язик не буде закривати дихальні шляхи. Роздягніть дитину. Найдіть місце на грудині, на яку ви будете натискати в процесі непрямого масажу серця – в районі нижньої третини грудини. Дітям до року необхідно різко натискати на дане місце двома пальцями – вказівним і середнім, також можна грудну клітину охопити двома руками і великими пальцями рук натискати на вказане місце.

Дітям 1-8 років натискання проводять основою однієї долоні (якщо діти 5-8 років і старше, то натискання можна проводити основою, накладених одна на одну, долоней). Руки необхідно тримати прямо перпендикулярно тілу потерпілого, в ліктях не згинати. Зусилля мають докладатися лише руками, а не усім тілом, тобто нетреба переносити вагу свого тіла на руки, щоб не пошкодити ребра дитини.

Починайте реанімаційні заходи зі штучного дихання. В молодшому дитячому віці штучне дихання проводиться «з рота в рот» (руками затисніть крила носа), «з рота в ніс» (руками притисніть щільніше нижню щелепу до верхньої), у грудних дітей – і в ніс і рот одночасно. Зробіть неглибокий вдих, щільно охопіть рот і ніс дитини своїм ротом і зробіть короткий вдих, але вдихніть лиш е той об’єм повітря, який може поміститися у вас в роті. Не слід видихати весь об’єм повітря тому, що це може привести до переростягнення тканини легенів і її розриву – оскільки об’єм легенів дитини менше, ніж у дорослого.

Критерій ефективності штучного дихання – рухи грудної клітини потерпілого, схожі на дихання, але не надування його щік. Якщо відбувається останнє, - це може означати, що не щільно притиснуті ніс, або нижня щелепа і повітря не потрапляє в легені, або недостатньо перехилена голова і язик перекриває дихальні шляхи, або не усі сторонні предмети видалені з рота. Виправте положення голови, щільніше притисніть губи до обличчя потерпілого чи додатково висвободіть ротову порожнечу від сторонніх тіл. У дітей до року частота вдихів 20-24 рази на хвилину, у дітей після року 16-20 разів на хвилину.

Після кожного вдиху робіть непрямий масаж серця. Якщо оживлення проводить одна людина, то рекомендують проводити два послідовних вдихання і 15 послідовних натискань на грудну клітину. При виконанні штучного дихання масаж серця варто перервати, щоб не заважати дихальним рухам грудної клітини. Частота натискань на грудну клітину у ново роджених 120-140 разів на хвилину, у дітей до року 100-120, у дітей до 6 років 60-80 на хвилину. При натисканні грудна клітина має прогинатися на 1-2 см. у дітей до року і на 2-4 см. у дітей до 6 років.

Критерій ефективності непрямого масажу серця – поява пульсу на великих сосудах. Увага: під час проведення невідкладної допомоги приблизно раз на хвилину варто перевіряти наявність пульсації. У випадку, якщо пульсація відновилася, непрямий масаж серця варто припинити, а штучне дихання продовжувати до відновлення самостійного дихання. Якщо пульсу немає – продовжувати реанімацію.

Наявність пульсації буває важко визначити (вона може бути послабленою, ви можете не вірно нащупувати пульс і т.д.), тому через 3-5 хвилин необхідно ненадовго перервати непрямий масаж серця і штучне дихання для того, щоб по зовнішнім ознакам встановити наявність самостійного серцебиття і спонтанного дихання.

Також через 3-5 хвилин переконтролюйте розмір зіниць. Якщо зіниці звузилися, - це є ознакою відновлення функціональної активності головного мозку.

Критерій ефективності реанімаційних заходів – поява самостійного дихання, пульсації, серцебиття, звуження зіниць і їх реакція на світло, тобто відновлення життєдіяльності організму.

Якщо, незважаючи на усі ваші зусилля, серцебиття і дихання не відновлюються, а зіниці лишаються широкими (що є прогностично несприятливою ознакою тому, що при тривалій відсутності кисню в організмі клітини головного мозку гинуть), ще більш наполегливо продовжуйте робити непрямий масаж серця і штучне дихання, обов’язково перевіряючи ознаки оживлення.

Реанімаційні заходи варто проводити до приїзду швидкої допомоги, або до відновлення дихання і серцебиття. Якщо життєдіяльність не відновлюється, не опускайте рук – продовжуйте надавати допомогу. Рішення про припинення реанімації приймає лікар.

Якщо на будь-якому етапі реанімації у дитини почалася блювота, поверніть його набік, пальцем прочистіть рот від блювотних мас, знов покладіть на спину і продовжуйте реанімацію.

Легше попередити, ніж боротися з наслідками

Щоб не трапилося нещастя, батькам, що планують провести відпочинок на воді, варто пам’ятати основні правила:

Ніколи не залишайте у воді, або біля води дітей без нагляду дорослих, навіть якщо на них одягнені захисні об лаштунки. Не доручайте старшим дітям молодших дітей тому, що загравшись вони можуть забути про них.

По можливості, відвідуйте пляжі зі спеціально відведеними територіями для дитячого купання.

Прийшовши на пляж, дізнайтеся де знаходиться медпункт і рятувальна вежа.

Одягніть на дитину яскравий купальний костюм, рятувальний жилет чи нарукавники.

Дотримуйтеся режиму купання. Діти не повинні постійно знаходитися у воді. Не пускайте дитину у воду якщо вона перед цим довго знаходилася на сонці, або тільки що поїла.

Знаходячись на відпочинку у невідомому місті, заздалегідь поцікавтесь де знаходиться лікарня, поліклініка і як визвати «швидку» в екстрених випадках.

І взагалі, будьте пильні і не зводьте з дитини очей, і тоді літнє купання у водоймищі принесе вам лише позитивні емоції.

Начальник відділу з питань НС та ЦЗН міської ради О.В.Чайкін