До Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулась гр. N, яка повідомила, що під час щорічної відпустки пішла на лікарняний у зв’язку з вагітністю та пологами, роботодавець відмовляється приймати лікарняний та вимагає виправити дату. Заявницю турбує законність такої вимоги роботодавця.

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються, що передбачено статтею 78 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Відповідно до частини другої статті 80 КЗпП України та частини другої статті 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена, зокрема, у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці відповідно до статті 80 КЗпП України.

Таким чином,умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах встановлюються відповідно до статті 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Зокрема, у разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Разом з цим, статтею 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку не зараховується, зокрема, час, коли працівник перебував у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

При укладенні, зміні та припиненні трудового договору, статтею 22 КЗпП України передбачені гарантії. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства

про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів

та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Олена Михайлюк

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області надає роз’яснення

Оформлення трудових відносин з неповнолітніми працівниками.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Неповнолітні мають рівне з іншими громадянами право на працю. Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх.

Відповідно до ст. 188 КЗпП України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.

Керуючись п.5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі.

Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду (ст. 191 КЗпП України).

Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд — щороку до досягнення ними 21 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється.

Також допускається прийняття на роботу осіб, яким виповнилося чотирнадцять років. Але це, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 188 КЗпП України, можливо лише при дотриманні наступних умов:

– по-перше, прийняття на роботу у вказаному віці підлягають тільки учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів;

– по-друге, такі особи можуть виконувати лише легку роботу, що не заподіє шкоди їхньому здоров’ю;

– по-третє, їх робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);

– по-четверте, знову ж таки, необхідна наявність згоди одного з батьків ( чи особи, що їх замінює, – усиновлювача чи опікуна).

Згідно ст. 189 КЗпП України, на кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Тривалість робочого часу неповнолітнього визначається відповідно до статті 51 КЗпП України та, якщо неповнолітній навчається, — на підставі довідки з місця навчання. Якщо неповнолітній бажає працевлаштуватися на час канікул або вже не навчається, встановлюється скорочений робочий час. Його тривалість становить для осіб: віком 16-18 років — 36 годин на тиждень; від 15 до 16 років — 24 години на тиждень.

Якщо неповнолітній бажає працювати протягом навчального року у вільний від навчання час, необхідно врахувати, що робочий час таких працівників не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, а саме для осіб: віком від 16 до 18 років — 18 годин на тиждень (половина від 36); віком від 14 до 16 років — 12 годин на тиждень (половина від 24).

Порядок оплати праці неповнолітніх передбачений статтею 194 КЗпП України. Так, заробітну плату працівникам молодше 18 років, що працюють зі скороченою тривалістю щоденної роботи, виплачують у такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Працю неповнолітніх працівників, допущених до відрядних робіт, оплачують за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість робочого часу скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих. Оплату праці учнів загальноосвітніх шкіл і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Організації можуть встановлювати учням надбавки, доплати до заробітної плати відповідно до діючих положень про оплату праці.

Законодавство встановлює обмеження щодо звільнення працівників молодше вісімнадцяти років. Так, звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП України) Звільнення неповнолітнього працівника з певних підстав допускається як виняток і лише з обов’язковим працевлаштуванням. Йдеться про звільнення з підстав, зазначених у: пункті 1 статті 40 КЗпП України (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників); пункті 2 статті 40 КЗпП України ( виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці); пункті 6 статті 40 КЗпП України ( поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу). Частково неповнолітні потрапляють і під гарантії ст.. 197 КЗпП України, що встановлює імунітет від звільнення з ініціативи роботодавця у разі надання молоді першого робочого місця. З урахуванням норм цієї статті після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних закладах неповнолітньому у віці від 15 до 18 років перше робоче місце надають на строк не менше двох років.

Відповідно до ст. 198 КЗпП України батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, якщо подальша робота загрожує його здоров’ю або порушує законні інтереси.

Провідний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю,

застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої

праці у Дніпровському регіоні Юлія Зимогляд