Дистанційна робота та оплата в умовах карантину

До Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області звернувся працівник, який працює дистанційно та просив надати роз`яснення щодо оплати праці при дистанційній роботі на період карантину.

Відповідно до вимог статті 60 КЗпП України визначено, що дистанційна робота - це форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Але роботодавцю необхідно забезпечити облік виконаної роботи з використанням будь-яких методів обліку, щодо яких сторони дійшли згоди.

При проведенні оплати за виконану роботу мають бути дотримані норми статті 115 КЗпП України щодо виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Тривалість робочого часу "дистанційників" не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП України (40 або менше годин на тиждень).

Законодавство дає право працівнику самостійно обирати місце для виконання роботи та не містить особливих вимог до нього. Таким чином, на "дистанційників" в повній мірі поширюється законодавство про працю з урахуванням специфіки та особливостей застосування дистанційного режиму роботи, які обумовлюються у трудовому договорі. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. До речі, про те, що при дистанційній роботі посаду та зарплату роботодавці повинні зберігати.

Варто зауважити, що дія Кодексу законів про працю України на період карантину не скасована. При запровадженні дистанційної роботи мають бути обумовлені умови, що визначають взаємні обов'язки сторін. Сторони трудового договору мають самостійно домовитися про систему оплати праці (почасову чи відрядну), строки виконання робіт, способи контролю за виконанням, питання охорони праці, відповідальності сторін тощо. Статтею 125КЗпП України передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації визначаються роботодавцем за погодженням із працівником. Також можна домовитись про компенсацію витрат за використання електроенергії та води, зв'язку та обслуговування обладнання тощо.

Вікторія Капінус

Інспектор праці,

Головний державний інспектор відділу з

питань додержання законодавства про працю

у Дніпровському регіоні управління з питань

праці Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області надає роз’яснення

Тимчасова сезонна робота у фермерських господарств,

як правильно оформити працівників

На теперішній час у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області триває кампанія по виявленню неоформлених працівників. Офіційне працевлаштування є запорукою забезпеченого майбутнього. Протягом липня – вересня 2020 року у фермерських господарствах тривають сезонні та тимчасові роботи.

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю у Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Вікторія Капінус надала наступне роз'яснення.

Вимогами статті 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці тимчасових та сезонних працівників встановлюються законодавством.

На сьогодні в Україні є чинним (в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» в редакції від 04.04.1991 та Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» в редакції від 04.04.1991).

Фермерським господарствам безпечніше укласти строковий трудовий договір, укладений з тимчасовим чи сезонним працівником.

Сезонними вважаються працівники, що виконують сезонні роботи – роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (п. 1 Указу про сезонні роботи – Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» в редакції від 04.04.1991).

Важливо знати, що на сезонних та тимчасових працівників розповсюджуються умови і положення ,передбачені Правилами трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо). Перелік сезонних робіт наведений у Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений Постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 зі змінами від 06.11.2019.

Тимчасовими вважаються працівники, які прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців (п. 1 Указу про тимчасових робітників - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» в редакції від 04.04.1991).

Варто звернути увагу, що відповідно до ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Встановлені особливості для тимчасових і сезонних працівників КЗпП України, Указами про сезонні роботи, про тимчасових робітників, а саме: не встановлюється випробування при прийманні на роботу;

• працівники мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це керівництво фермерського господарства письмово за три дні;

• з ініціативи Фермерського господарства договір може бути розірвано з підстав, передбачених ст. 40, 41 КЗпП України, окрім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України, а також з додаткових підстав, встановлених Указами про сезонні роботи, про тимчасових робітників (при зупиненні робіт на підприємстві на строк більш як на два (для тимчасових - одного) тижні з причин виробничого характеру або скорочення робіт на підприємстві;

• при неявці працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця (для тимчасових – двох тижнів підряд) внаслідок тимчасової непрацездатності);

• відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу (як вказано у вимогах ст. 6 Закону України від 15.11.1996№ 504/96-ВР «Про відпустки»). Також це стосується компенсації за невикористану відпустку;

• при звільненні тимчасовим, сезонним працівникам у загальному порядку виплачується вихідна допомога при звільненні як визначено умовами ст. 44 КЗпП України. Розмір вихідної допомоги складає середній заробіток за тиждень для сезонних працівників та за три дні для тимчасових.

Оформлюють тимчасових, сезонних працівників у загальному порядку: працівник пише заяву, на підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу і робиться запис до трудової книжки.

Є одна особливість, тобто в наказі або розпорядженні про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну або тимчасову роботу, із в казанням строку та ознайомлюють працівника під підпис.

Вікторія Капінус,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровськійобласті

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області інформує

До Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області звернувся працівник з питаннями чи має право роботодавець відмовити у розірванні трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника?

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області з цього питання роз’яснює.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Слід також зазначити, що, згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. При цьому потрібно пам’ятати, що статтями 81 та 9 КЗпП України відповідно передбачено, що якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору. Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Щодо заборони використання примусової праці в Україні діє Конвенція Міжнародної організації праці № 29 «Про примусову чи обов’язкову працю», підписана 28 червня 1930 р. в Женеві (далі — Конвенція № 29). Пунктом 1 статті 2 цієї Конвенції передбачено, що термін «примусова чи обов’язкова праця» означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Стаття 2 КЗпП у поняття «право громадян України на працю» включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, а статтею 5-1 КЗпП закріплено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір діяльності.

Виходячи з вищевикладеного у роботодавця відсутні підстави щодо вимагання від працівника примусової праці.

Алла УРІЩЕНКО,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області