Трудові права вагітних жінок та жінок, які мають дітей

Питання щодо захисту трудових прав вагітних жінок та жінок, які мають дітей, час від часу виникають як на виїзних консультуваннях, так і при безпосередньому зверненню до Синельниківського бюро правової допомоги. Найбільш поширеними питаннями, що виникають у клієнтів Бюро при зверненні за правовою допомогою, є питання щодо працевлаштування та звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей, їх режим праці та види і порядок надання відпусток. Тож сьогодні консультуємо про охорону прав матері і дитини і законодавче врегулювання трудових правовідносин вагітних жінок та жінок, які мають дітей.

Наша держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування жінкам, які мають дітей віком до шести років, а також одиноким матерям, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів.

Ці гарантії знайшли своє відображення у Кодексі законів про працю України - згідно зі ст. 184 КЗпП забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Рекомендуємо у разі виникнення спірної ситуації скористатися своїм правом і отримати відмову у прийнятті на роботу у письмовій формі для того, щоб мати можливість оскаржити її у судовому порядку і захистити свої права.

Згідно норм трудового законодавства (п.3 ст. 184 КЗпП) не допускається звільнення з ініціативи власника вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Звільнення з ініціативи власника зазначених категорій працівників може бути здійснене тільки у чітко визначених випадках, а саме: у разі повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення вищевказаних категорій жінок з обов’язковим працевлаштуванням.

Таким чином, якщо роботодавець всупереч вказаній нормі звільнить жінку, наприклад, за прогул чи за порушення трудової дисципліни, то вона зможе у судовому порядку поновитись на роботі і ще й отримати виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - з моменту незаконного звільнення до моменту винесення судового рішення.

Якщо виникла ситуація, що вагітна жінка або жінка, яка має дитину віком до трьох років, підлягає звільненню після закінчення строкового трудового договору, то роботодавець також зобов’язаний її працевлаштувати на цьому підприємстві або на іншому підприємстві. До моменту поки вирішиться питання працевлаштування таким жінками повинні виплачувати середню заробітну плату, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Що стосується звільнення працівниць за власним бажанням, то вагітність, догляд матір’ю за дитиною до досягнення нею 14- річного віку або дитиною-інвалідом є поважною причиною для звільнення за власним бажанням, тобто не потребує відпрацювання двох тижнів при звільненні. Важливо пам’ятати, що у заяві про звільнення за власним бажанням необхідно вказати конкретну поважну причину для звільнення, щоб скористатися своїм правом не відпрацьовувати два тижні при звільненні.

Також трудовим законодавством передбачені певні обмеження щодо режиму роботи вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років: законом забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років до понадурочних робіт, до роботи в нічний час, до роботи у вихідні та святкові дні, без їх згоди направляти у відрядження.

Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини, крім загальної перерви для харчування й відпочинку. Ці додаткові перерви повинні надаватися не рідше, ніж через кожні три години і тривалістю не менше тридцяти хвилин. За наявності двох і більше грудних дітей, тривалість перерв збільшується і становить не менше години кожна. Такі перерви являються оплачуваними – вони включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Якщо трудова діяльність вагітної жінки може мати несприятливі наслідки для здоров’я майбутньої дитини, можливі два варіанти: на підставі медичного висновку їй повинно бути знижено норма виробітку, обслуговування; або на підставі медичного висновку така жінка переводиться на інший вид діяльності, менш небезпечний і більш легкий, який виключає вплив шкідливих виробничих факторів на неї та майбутню дитину. При цьому за жінкою зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи.

Треба мати на увазі, що до тих пір, поки вирішується питання про те, на яку роботу буде переведена жінка, вона має бути звільнена від неприйнятної роботи із збереженням середньої заробітної плати. Якщо ж заробітна плата на новому, менш несприятливому місці роботи, вища, ніж на попередньому, то права жінки не порушуються - жінці виплачується фактична заробітна плата.

Жінки, які мають дітей віком до трьох років, також захищаються законом - в разі неможливості виконання попередньої роботи, вони мають право вимагати перевести їх на іншу роботу до досягнення дитиною віку трьох років. При цьому зберігається їх середній заробіток за попередньою роботою.

ВІДПУСТКИ ВАГІТНИМ ЖІНКАМ

У зв’язку з вагітністю та пологами на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей або у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно, і становить 126 (140) календарних днів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

У разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.

ВІДПУСТКИ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ

У випадку, якщо дитина у віці до шести років потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку.

Відпустки по догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. За бажанням жінки або цих осіб, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною, вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або інших осіб. Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

ВІДПУСТКИ ЖІНКАМ, ЯКІ УСИНОВИЛИ ДИТИНУ

Також законодавчими нормами захищаються права жінок, які усиновили дитину (дітей). Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається оплачувана відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (при усиновленні двох і більше дітей ця відпустка складає 70 календарних днів). Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів. Відпустка надається після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів надається: жінці, яка працює і має двох чи більше дітей віком до 15 років, дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку. За наявності декількох підстав для надання цього виду відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

НЕПОВНИЙ РОБОЧИЙ ЧАС

Неповний робочий час може встановлюватися за угодою між власником або уповноваженим ним органом та жінкою, яка має дітей, при прийнятті її на роботу, а також між адміністрацією та жінкою, яка працює, якщо виникла ситуація, при якій у зв'язку з необхідністю догляду за дітьми жінка не може працювати повний робочий час.

В трудову книжку відомості про роботу на умовах неповного робочого часу не записуються. Неповний робочий час може бути встановлений за угодою сторін як без обмеження строком, так і на будь-який строк наприклад: до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року тощо. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими ж правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу. Таким працівникам надається відпустка тієї ж тривалості, надаються вихідні й святкові дні, час роботи зараховується в трудовий стаж.

Якщо вам потрібна правова інформація та консультація або якщо ваші права порушені, звертайтеся до Синельниківське бюро правової допомоги за адресою: м. Синельникове, вул. Богми, 4а, тел.: (095)502-83-30, (05663) 4-14-35.

Перший дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги працює за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, тел.(056) 742-82-32, (099) 232-77-89.

Детальну інформацію з питань отримання безоплатної правової допомоги можна отримати за номером цілодобової телефонної лінії – 0 800 213 103 або на веб-сайтах Міністерства юстиції та Координаційного центру з надання правової допомоги.

Заступник начальника відділу «Синельниківське бюро правової допомоги» Ю. В. Лакіза