Оформлюємо директора на підприємстві.

Керувати підприємством, установою, організацією може як сам власник (засновник), так і найманий працівник, що передбачено ст. 65 та 128 ГКУ.

Директор - власник підприємства

Насамперед розглянемо правомірність здійснення засновником функцій директора.

Якщо власник підприємства особисто виконує функції директора, то, звісно, він хоче оптимізувати витрати свого бізнесу. Адже за такого способу керування підприємством не потрібно себе працевлаштовувати, сплачувати собі заробітну плату та здійснювати відрахування до бюджету ПДФО, ЄСВ та військовий збір).

Але для того, щоб у власника не виникло неприємностей у вигляді накладення штрафу на підставі ст. 265 КЗпП, слід привести статутні документи у відповідність до вимог чинного законодавства і врахувати поради, викладені нижче.

ГКУ надає власнику підприємства право самостійно здійснювати управління підприємством, якщо це передбачено установчими документами.

Слід розуміти, що юридично засновник виконує не обов’язки директора підприємства, а лише покладені на нього певні управлінські функції. І це головна його відмінність від директора — найманого працівника.

Виконання засновником обов’язків директора визначено такими нормами законодавства:

- ч. 2 ст. 65 та ч. 4 ст. 128 ГКУ, відповідно до якої засновник може здійснювати свої права на управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи на основі статуту або інших установчих документів.

- ч. 3 та ч. 4 ст. 8 Закону про бухоблік, відповідно до якої вести бухоблік, а отже, підписувати фінансову, податкову та іншу звітність має право засновник.

п. 48.5.1 ПКУ, відповідно до якої власнок може підписувати податкову декларація сам.

Укладати трудовий договір із директором-засновником не потрібно.

Якщо такого договору нема, то нема й обов’язку нараховувати або виплачувати засновнику заробітну плату. Тим більше жодна законодавча норма не зобов’язує власника підприємства укладати угоди з самим собою, в т. ч. і трудовий договір.

Оскільки згідно із законодавством трудові відносини передбачають оплату працю найманого працівника, то при оформленні повноважень засновника як директора питання про оплату його праці не ставиться.

Є думка, що власник може управляти підприємством без заробітної плати лише за умови припинення або призупинення господарської діяльності підприємства. Однак така думка видається хибною, адже законодавством власнику підприємства надано право здійснювати управління підприємством у будь-який час. Головне, щоб це було передбачено статутом підприємства чи іншими установчими документами.

Тепер детальніше про те, як юридично правильно оформити виконання засновником функцій директора.

По-перше, в статуті підприємства слід зазначити порядок управління підприємством засновником (без оформлення із ним трудових відносин). Таке право засновника необхідно оформити рішенням загальних зборів (або рішенням засновника, якщо він один), в якому потрібно передбачити пункт, що дозволяє виконувати управління підприємством одному з його учасників.

При цьому на директора-засновника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку і йому не нараховується винагорода за виконання представницьких функцій.

У протоколі рішення загальних зборів та статуті підприємства обов’язково необхідно вказати, що:

- керівник може діяти від імені підприємства без довіреності,

- із керівником не укладається трудовий договір,

- керівник не отримує винагороди за виконання своїх обов’язків.

Якщо таких положень у статуті підприємства немає, слід унести зміни до нього рішенням загальних зборів, оформленим протоколом, та подати зміни до державного реєстратора.

По-друге, не потрібно видавати наказ (розпорядження) про призначення засновника на посаду директора, робити запис у трудовій книжці, повідомляти територіальні органи ДФС про початок роботи на посаді директора. Варто пам’ятати про головний принцип роботи директора-засновника — він виконує управлінські повноваження, а не трудові. Не слід давати контролюючим органам зайвий привід визнати діяльність директора-засновника виконанням трудових обов’язків, за що передбачено оплату праці та, відповідно, сплату зборів та податків.

По-третє, на директора-засновника недоцільно розробляти посадову інструкцію, оформляти службові відрядження, відпустки, компенсувати йому витрати, оплачувати листки непрацездатності. Все це лише підтвердить перебування директора-засновника у трудових відносинах із підприємством.

Отже, якщо засновник не перебуває в трудових відносинах із підприємством, не потрібно нараховувати заробітну плату і сплачувати з неї ЄСВ, ПДФО та військовий збір.

Судова практика

Незважаючи на те, що законодавством передбачено управління підприємством засновником (без працевлаштування), органи Держпраці та ДФС все одно вважають, що засновник фактично перебуває у трудових відносинах із підприємством, а отже повинен отримувати заробітну плату та сплачувати ПДФО, ЄСВ та військовий збір.

Є навіть судова позиція, відповідно до якої у разі, якщо засновник підприємства є одночасно його директором, він є найманим працівником (ухвала Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 року в справі № К-6605/06, ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2008 року в справі № К-32016/06).

Однак крапки над «і» розставив Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010, визнавши можливість здійснення керівником, що є учасником або засновником підприємства, управління суб’єктом господарювання без укладення із ним трудового договору (контракту) та отримання заробітної плати.

Також на підтримку такого висновку вже є судова практика, що стає на бік власника бізнесу: постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року в справі № 2a-1870/1072/12 визначено, що виконання функцій директора засновником не є трудовими відносинами; Харківський окружний адміністративний суду своєму рішенні від 7 червня 2018 року в справі № 820/3159/18 установив, що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору (контракту), є корпоративними, а отже, відсутній обов’язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Директор - найманий працівник

Процедура оформлення трудових відносин із директором — найманим працівником повністю протилежна процедурі оформлення директора-засновника, оскільки директор — найманий працівник виконує трудові обов’язки згідно з внутрішніми документами підприємства, офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату та інші трудові гарантії (відпустка, лікарняний тощо). За такого директора потрібно сплачувати ПДФО, ЄСВ та військовий збір.

Як же правильно оформити трудові відносини з директором — найманим працівником?

Насамперед статутом підприємства необхідно передбачити виконавчий орган, тобто прописати повноваження директора, порядок його призначення та звільнення.

Для прийняття директора на роботу потрібні:

• заява про прийняття на роботу директором;
• наказ (розпорядження) про прийняття на роботу директором;
• трудовий договір (контракт);
• запис у трудовій книжці;
• повідомлення ДФС про початок роботи працівника на посаді директора.

Видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу директора є обов’язковим. У разі призначення директора зборами засновників наказ (розпорядження) про вступ на посаду може видавати сам майбутній директор. Підставою для цього є протокол загальних зборів та власна заява.

Якщо в статуті підприємства прописано, що директор призначається зборами засновників із укладанням із ним трудового договору (контракту), то його обов’язково потрібно розробити та підписати. Трудовим договором (контрактом) визначається строк найму, права, обов’язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Якщо директором є найманий працівник, йому має виплачуватися заробітна плата з дотриманням мінімальних гарантій в оплаті праці, відмовитися від якої директор не може.

Головні відмінності між директором — власником підприємства і директором — найманим працівником

Кожен власник обирає свій спосіб управління підприємством, який підходить саме йому. Якщо, наприклад, підприємство невелике і власник хоче оптимізувати витрати, то йому вигідно керувати підприємством особисто, без оформлення трудових відносин. Але у такому випадку можуть виникнути спори з контролюючими органами, які мають «свою думку» щодо цього.

Якщо ж директором є найманий працівник, з яким оформлюються трудові відносини, на нього поширюються трудові гарантії, зокрема оплата праці, лікарняних, надання відпустки, зарахування трудового стажу тощо. Але за такого способу управління підприємством потрібно оформити найнятого працівника та сплачувати за нього відрахування до бюджету.

Здійснення розрахунку при звільненні працівника

Так, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Такий порядок визначений статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При наданні відпустки з наступним звільненням розрахунок з працівником повинен бути здійснений в останній день роботи перед відпусткою, хоча в трудовій книжці працівника як день звільнення буде зазначений останній день відпустки.

У разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така відповідальність роботодавця встановлена статтею 117 КЗпП України.

Відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.

Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Запитання - відповідь : право на соціальну відпустку на дітей!

Працівниця має двох дітей віком 6 і 10 років, батько яких помер. Ця працівниця повторно вийшла заміж, але новим чоловіком ці діти не усиновлені. За якими підставами їй може надаватися соцвідпустка на дітей?

ВІДПОВІДЬ: У наведеному випадку для визначення статусу «одинока мати» враховані усі умови: батько дітей помер й відповідно не бере участі у вихованні дітей, а новим чоловіком діти працівниці не усиновлені. При цьому той факт, що новим чоловіком жінки не усиновлені її діти від першого шлюбу, може свідчити про те, що він не бере участі у їх вихованні. Адже ст. 260 СКУ передбачено право мачухи, вітчима, а не обов’язок брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки. Для роботодавця підтвердженням того, що новим чоловіком працівниці не усиновлені її діти від попереднього шлюбу, є свідоцтва про народження дітей, в якому дані батька дитини й дані нового чоловіка у свідоцтві про шлюб не збігаються. Річ у тім, що при усиновленні видається нове свідоцтво про народження дитини ( ст. 233 СКУ). Отже, вказана у запитанні працівниця має право на соцвідпустку на дітей одразу за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «одинока мати» (тривалість — 17 календарних днів). Зверніть увагу, що одні й ті ж діти враховані двічі при визначенні обох підстав для надання соцвідпустки на дітей. Лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16

Начальник управління праці та

соціального захисту населення

Синельниківської міської ради О.Л. ЗАХАРОВА