Відповідно до ст.56 Кримінального кодексу України, громадські роботи – це вид, покарання, що полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Цей вид покарання має строковий характер і застосовується у межах від 60 годин до 240 годин та відбувається не більше, як чотири години на день, а щодо неповнолітніх – у межах від 30-ти до 120 годин з тривалістю виконання не більше двох годин на день. Громадські роботи не можуть бути застосовані до інвалідів першої чи другої групи, вагітних жінок, осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби, неповнолітніх у віці від 14-ти до 16-ти років.

Громадські роботи, як одна з альтернатив позбавленню волі, добре зарекомендували себе в зарубіжному та вітчизняному кримінально - виконавчому праві. Ефективність даного виду покарання, в порівнянні з позбавленням волі, має істотні переваги.

Жорстокість покарань – не є шляхом подолання злочинності. До того ж призначення кримінального покарання повинно забезпечувати реалізацію таких основних принципів як: індивідуалізація покарання, справедливість та гуманність.

Громадські роботи сприяють реабілітації злочинця, його інтеграції в суспільство. Особа, яка вчинила злочин, залучається до праці, отримує нові навички, спілкується з правослухняним населенням, що позитивно впливає на виправлення особи злочинця. Окрім цього, даний вид покарання є більш прийнятним для суспільства, оскільки він значною мірою позбавлений тих негативних наслідків для особи і суспільства в цілому, які властиві позбавленню волі.

Відбуваючи громадські роботи, особа приносить своєю працею користь суспільству та державі, а сама має можливість стати на шлях виправлення у громаді.

Провідний інспектор

Синельниківського міськрайонного відділу

філії Державної установи «Центр пробації»

у Дніпропетровській області Ахмадова А.Ф.