До Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулась працівниця з проханням надати роз’яснення щодо застосування п. 11 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 (далі – Довідник) роз’яснюємо наступне.

Зазначеним пунктом (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.2009 р. N 289) визначено, що особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов'язки, можуть бути, як виняток, залишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу).

Тобто, вимоги зазначеного пункту допускають залишення працівника на роботі або укладання з ним трудового договору за визначеними у цьому пункті умовами, у тому числі, якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу.

Наприклад, якщо чинними правилами, інструкціями, регламентами (і таке інше) передбачені вимоги до освіти або стажу роботи працівника і ці вимоги не відповідають його освіті або стажу роботи, то до працівника не може бути застосований зазначений пункт Довідника. Оплата праці працівника повинна відповідати вимогам укладеного з ним трудового договору.

Кваліфікаційні вимоги «Електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування», 3 розряду

Повинен знати: електроматеріалознавство; технічне креслення; електротехніку з елементами промислової електроніки; відомості про постійний і змінний струми в обсязі виконуваної роботи; принцип дії та будову обслуговуваних електродвигунів, генераторів, апаратури розподільних пристроїв, електромережі та електроприладів, масляних вимикачів, запобіжників, контакторів, акумуляторів, контролерів, випрямлячів та іншої електроапаратури і електроприладів; конструкцію та призначення пускових і регулювальних пристроїв; прийоми і способи заміни, зрощування та паяння проводу високої напруги; безпечні прийоми роботи, послідовність розбирання, ремонту і монтажу електроустаткування, позначення виводів обмоток електричних машин; припої і флюси; провідникові електроізоляційні матеріали, їх основні характеристики і класифікації; будову і призначення простого та середньої складності контрольно-вимірювального інструменту та пристроїв; способи замірювання електричних величин; прийоми виявлення і усунення несправностей у електромережах; правила прокладання кабелів у приміщеннях, під землею, на підвісних тросах; правила безпеки праці (в обсязі ІІІ кваліфікаційної групи).

Повинен уміти: виконувати нескладні роботи на відомчих електростанціях, трансформаторних електропідстанціях, з повним їх вимиканням від напруги оперативних перемикань у електромережі, ревізією трансформаторів, вимикачів, роз'єднувачів і приводів до них, без розбирання конструктивних елементів. Регулювати навантаження електроустаткування, встановленого на обслуговуваній дільниці. Ремонтувати, заряджати і встановлювати вибухобезпечну арматуру. Обробляти, зрощувати, ізолювати і паяти проводи напругою понад 1000 В. Обслуговувати і ремонтувати сонячні і вітрові енергоустановки потужністю понад 50 кВт. Брати участь у ремонті, оглядах і технічному обслуговуванні електроустаткування з виконанням робіт з розбирання, складання, налагодження і обслуговування електричних приладів, електромагнітних, магнітоелектричних і електродинамічних систем. Ремонтувати трансформатори, перемикачі, реостати, пости управління, магнітні пускачі, контактори та іншу нескладну апаратуру. Виконувати окремі складні ремонтні роботи під керівництвом електромонтерів більш високої кваліфікації. Виконувати такелажні операції із застосуванням кранів та інших вантажопідйомних машин. Брати участь у прокладанні трас і проводки. Заряджати акумуляторні батареї. Фарбувати зовнішні частини приладів і устаткування. Реконструювати електроустаткування. Обробляти за кресленням ізоляційні матеріали: текстоліт, гетинакс тощо. Перевіряти маркування простих монтажних і принципових схем. Виявляти та усувати відмовлення, несправності і пошкодження у роботі електроустаткування з простими схемами вмикання.

Поряд з роботами, що внесені до складу відповідного розділу кваліфікаційної характеристики професії, робітники повинні:

- раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

- дотримуватися норм технологічного процесу;

- не допускати браку у роботі;

- знати і виконувати вимоги нормативних актів з охорону праці і навколишнього середовища, дотримуватись норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

- використовувати, в разі необхідності, засоби попередження і усунення природних і непередбачених виробничих негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

- мати професійну підготовку у обсязі, достатньому для безпечного усування несправностей та відмов, що виникають у процесі роботи, а також для участі у їх ремонті;

- знати та вміти застосовувати інформаційні технології.

Згідно зі ст. 61 КЗпП, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, у цехах, на дільницях, у відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для такої категорії працівників щоденної чи щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Валентина БАБКІНА, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській інформує

Дискримінація жінок в сфері праці та її особливості

Згідно ст.2 прим 1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану.

Відповідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

На реалізацію цих конституційних гарантій Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України. Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачено рівні права жінок і чоловіків - відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі. Згідно умов статті 17 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та одержанні винагороди за неї». Жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Роботодавець зобов’язаний: створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі; забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.

Роботодавцям забороняється в оголошеннях чи рекламі про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.

Дискримінація – ситуація, за якої особа або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (ст. 1 Закону про протидію дискримінації). Дискримінація за ознакою статі – ситуація, за якої особа або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними відповідно до умов ст. 1 Закону" Про забезпечення рівних прав".

Відповідно до ст.1, ст.7, ст.8 Закону України „Про колективні договори і угодиˮ колективний договір або угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців, зокрема щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, заборони дискримінації.

Дискримінація за ознакою статті у трудових відносинах проявляється в такому, наприклад:

- розподіл на „жіночіˮ і „чоловічіˮ професії та види робіт;

- фактичне недопущення жінок чи чоловіків, на підставах їхньої статі до отримання професійної підготовки чи навчання за тією чи іншою професією;

- розрив у заробітній платі жінок та чоловіків, у межах однієї галузі чи професії 25 відсотків;

- неформальна зайнятість, при якій вагітні і матері з дітьми до трьох років не можуть отримувати законодавчо гарантовані соціальні виплати і пільги, пов’язані із їхньою репродуктивною роботою;

- різне ставлення до працівників та працівниць, сприйняття та ставлення до жінок як до другорядних працівників;

- дискримінація, пов’язана з вагітністю та зобов’язаннями з догляду за дитиною, або хворим членом сім’ї;

- відмови на запити працівників щодо суміщення робочого графіку з сімейними обов’язками.

Згідно зі статтею 6 Закону дискримінація за ознакою статі забороняється.

Під сексізмом розуміють дискримінацію та зауваження в адресу жінок, наприклад, презирливе ставлення до її розумових здібностей або пряма вказівка на «місце біля плити», відверті зауваження, коментарі одягу та вигляду, сексистський гумор або жарти, доторкання. У разі, якщо на роботі пропонують виконати типово «жіночі» доручення - жінки нібито швидше друкують, краще організують затишок або справляються з рутиною, - від них варто сміливо відмовитися, якщо в список ваших основних обов'язків це не входить.

Поняття сексизм викладено в наказі Міністерства соціальної політики України 29.01.2020 №56, так там зазначено, це будь-який акт, жест, візуальний образ, написане або сказане, дія чи поведінка, заснована на ідеї про те, що людина або група осіб неповноцінні через свою стать, які виникають у публічній чи приватній сферах, онлайн або офлайн, з метою або для досягнення ефекту: образи гідності людини або прав особи або групи осіб; приведення до фізичної, сексуальної, психологічної або соціально-економічної шкоди або страждань особи або групи людей; створення середовища залякування, ворожості, приниження та заподіяння шкоди; створення перешкод для незалежності та повної реалізації прав людини особою або групою осіб; підтримки та зміцнення гендерних стереотипів.

Наказом координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 12.03.2019 № 33 затверджено методичні рекомендації щодо ідентифікації випадків гендерної дискримінації та механізм надання суб'єктам звернень правової допомоги у таких справах.

Гарантії рівності та заборони дискримінації містяться у нормативних актів міжнародного права, що ратифіковані Україною, ставши невід'ємною частиною національного законодавства. До таких актів, зокрема, належать: Конвенція організації об'єднаних націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок до якої приєдналася Україна 12.03.1981.

При цьому, за даними GlobalGenderGapReport Україна піднялася в Індексі гендерного розриву на шість сходинок і посіла 59-е місце, про це йдеться у звіті Індексу гендерного розриву 2020. Зазначено, що експерти проаналізували 153 держави, врахувавши національні статистичні дані, рівень досягнень і можливостей чоловіків і жінок щодо економічної участі, кар'єрні перспективи, політичні права, здоров'я та тривалість життя та освіту. Згідно з цим документом, перше місце очолює Ісландія, друге місце сходинки займає Норвегія, на третьому знаходиться Фінляндія.

Очевидно, що проблема гендерної дискримінації існує, як і проблема недостатнього розуміння людьми, що таке дискримінація, якими є негативні наслідки цього явища, як це позначається на гармонії та добробуті суспільства.

Враховуючи вищенаведене, є перспективи подолання дискримінації в сфері праці та сексизму. Відповідно до ст.18 Закону «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків» колективні договори та угоди мають передбачати: покладення обов`язків уповноваженого з гендерних питань - радника, керівника підприємства, установи (організації), їх структурних підрозділів на одного з працівників на громадських засадах. Основною метою діяльності Радника є реалізація державної політики з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на підприємстві, в установі, організації.

В результаті вказаного, буде забезпечена гендерна рівність, протидія дискримінації в трудовій сфері за ознакою статі.

Головний державний інспектор праці відділу з питань додержання

законодавства про працю, застрахованих осіб,зайнятість, працевлаштування інвалідів

та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні

Вікторія Капінус