Часто думають, що у разі ліквідації всієї установи усі особи, що перебувають з такою установою у трудових відносинах, підлягають звільненню за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Але насправді не все так просто! У такому випадку слід пам’ятати, що відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП навіть при повній ліквідації установи звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише з обов’язковим працевлаштуванням такої особи до іншої установи.

Слід також зауважити: вищенаведена гарантія щодо заборони звільнення жінок, зазначених у ч. 3 ст. 184 КЗпП, відповідно до п.1 ст. 186 КЗпП поширюється також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

Зверніть увагу! На період працевлаштування за такими працівниками зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.

На практиці при застосуванні вищенаведених норм постають проблеми, які потребують окремого розгляду. Наприклад, варто звернути увагу на те, що саме слід розуміти під поняттям «повна ліквідація підприємства, установи, організації», а також з’ясувати, на кому саме лежить обов’язок працевлаштування у разі звільнення жінок, які уклали трудовий договір на невизначений строк, оскільки у ч. 3 ст. 184 КЗпП ці питання не розкриті.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;{Пункт 2 частини першої статті 110 в редакції Законів № 5042-VI від 04.07.2012, № 642-VII від 10.10.2013}, 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Зверніть увагу: якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК саме ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Вважається, що ліквідація — це форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права і обов’язки без переходу прав і обов’язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб.

При реорганізації юридична особа також припиняє свою діяльність, але всі її права і обов’язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи для їх реалізації.

Те, що це різні види припинення юридичної особи, встановлено і на законодавчому рівні. Так, ч. 1 ст. 104 ЦК зазначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Робимо висновок, що цивільне право визначає два поняття — ліквідація та реорганізація. Проте у трудовому праві, зокрема в ч. 3 ст. 40 та ч. 3 ст. 184 КЗпП, є поняття повної ліквідації підприємства, установи, організації.

З вищевикладеного випливає, що в нормі КЗпП, яка встановлює заборону на звільнення, вжито саме термін «повна ліквідація», оскільки на практиці дуже часто термін «ліквідація» застосовують і при реорганізації, що є недопустимим. Тобто, під ліквідацією слід розуміти лише ті процеси, що призводять до припинення всіх прав і обов’язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Отже, звільнення жінок, зазначених у ч. 3 ст. 184 КЗпП, у разі реорганізації підприємства, яку інколи на практиці називають ліквідацією з правонаступництвом, не допускається, оскільки така «ліквідація» не є повною ліквідацією і не дає права для звільнення цієї категорії жінок. Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. А відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників ( п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Нагадуємо, що консультацію з питань дотримання трудового законодавства можна отримати в відділі праці, охорони праці та соціально-трудових відносин міського управління праці та соціального захисту населення, за адресою: м. Синельникове, вул. Довженко, 36, каб. 19 та за тел. (05663) 4-21-60.

Начальник управління праці та

соціального захисту населення міської ради О.Л. ЗАХАРОВА