23 листопада Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

Ми згадуємо про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів. 

Найбільш трагічним з них виявився голод 1932-1933 років, що організувала радянська влада з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Керівництво Радянського Союзу довгий час приховувало факт смерті українців від штучного голоду. 

Лише після оголошення незалежності України почалося розслідування масштабів Голодомору, який забрав мільйони життів на території України та Кубані.

На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв.

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. Та саме Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору, належить ініціатива вшанування жертв голодоморів запалювання свічки на підвіконні. 

Запалена «свічка пам'яті» в цей день — це символічний зв’язок між поколіннями, нагадування про вищу цінність людського життя та людської пам’яті. Вона символізує глибоку національну скорботу, але водночас і національну єдність, готовність Українського народу пройти через тяжкі випробування сьогодення, відстояти свою волю та незалежність.

Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.

З нагоди цього пам'ятного дня в міській дитячій бібліотеці провели годину-спомин «І пам'яті свіча не згасне...» та виставку-реквієм «Гіркі жнива», де представили книжкові видання та різноманітні матеріали щодо цієї події.

За інформацією міської дитячої бібліотеки