Управління праці та соціального захисту населення міської ради спільно з Головним Управлінням Держпраці України в Дніпропетровській області інформує:

Заохочення за успіхи в роботі

Праця - це нагорода і сила, і слава, а не покарання.

Заохочення за успіхи в роботі є одним із важливих елементів трудової дисципліни і полягає у позитивному стимулюванні найманих працівників за сумлінну працю та успішне виконання ними своїх трудових обов’язків. У статті розглянуто перелік заходів і підстави застосування заохочень, види та порядок їх застосування.

Працювати сумлінно означає прагнути робити все по-людськи якомога досконаліше.

Стимулювання праці це спонукання до праці через заохочення, винагороди за трудові зусилля.

Засоби заохочення – одне з найважливіших дієвих оперативних чинників підвищення суспільно-правової та трудової активності працівників.

Система стимулювання працівників є достатньо потужним фактором розвитку їх трудової активності. Однак, для того щоб цей інструмент застосовувався роботодавцями з максимальною ефективністю, необхідно мати чітке уявлення про механізми поведінки людей та формування мотивів до продуктивної праці. Для забезпечення такої мотивації необхідно знати інтереси людей та визначати їх потреби.

В числі засобів забезпечення трудової дисципліни ст.140 КзПП України є заохочення за сумлінну працю.

Заохочення є досягнутими успіхами в праці.

Згідно статті 143 Кодексу законів про працю України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться у затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Таким чином, жодний перелік видів заохочень, зокрема той, що міститься у пункті 21 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, не є обов’язковим і може бути лише своєрідним орієнтиром для роботодавця та трудового колективу.

Заохочення мають оголошуватись наказом в урочистій обстановці і заноситись до трудових книжок працівників (частина 2 статті 143 КЗпПУкраїни). При цьому слідмати на увазі, що згідно правил ведення трудових книжок, записи до них мають ґрунтуватись на відповідних нормативних актах.

Не буде суперечити вимогам закону поєднання кількох заходів заохочення.

Варто зауважити, що протягом строку дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються, але своєрідним заходом заохочення таких працівників є дострокове зняття з них дисциплінарних стягнень.

Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов’язки, має надаватись перевага при просуванні по роботі, під яким розуміють надання більш кваліфікованої роботи, або переміщення на вищестоящу посаду. Просування по роботі оформляється як переведення на іншу роботу.

Також при заохоченні за успіхи в роботі враховується особистий внесок працівника в загальний результат роботи з урахуванням таких критеріїв:

1) ініціативність у роботі;

2) якість виконання завдань, у якому працює працівник, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва;

3) терміновість виконання завдань;

4) виконання додаткового обсягу завдань

Види заохочення можуть поділятися на такі види:

За способом впливу на працівників: а) моральні; б) матеріальні;

За сферою дії: а) загальні; б) спеціальні.

Зурахуванням особливостей мотивації до праці працівника та можливостей підприємства, установи, організації, виділяє такі види заохочення для формування ефективної дисципліни праці:

1. Матеріальне заохочення трудової діяльності індивідуального та колективного характеру: зростання заробітної плати адекватно до розширення вмінь та навичок працівника, ефективності результату праці; преміювання працівника; нагородження цінним подарунком; надання санаторно-курортної путівки, забезпечення житлом працівника, надання кредиту для придбання житла, автомобіля тощо.

2. Покращення організаційно-технічних умов праці працівника: ремонт приміщень, в яких здійснюється праця; обладнання службових приміщень сучасною оргтехнікою, меблями; закупівля літератури тощо.

3.Морально-професійне заохочення працівників: створення психологічно-комфортних умов праці працівника; створення умов для професійного зростання та реалізації творчих здібностей працівника; надання творчих відпусток; нагородження працівника за досягнення та успіхи в роботі грамотою тощо.

Заробітна плата має формуватись під впливом таких постійно діючих чинників, як складність, інтенсивність, відповідальність, умови праці, а розміри премій та інших винагород на основі таких змінних факторів, як ініціативність, старанність, підприємливість, винахідливість та інше.

Відповідно до умов статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається:

- з основної заробітної плати, у виді винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткової заробітної плати, у виді винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлен і зазначеними актами норми.

За статтею 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантій них виплату становлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Отже, законодавством надано право підприємствам самостійно визначати умови та розміри преміювання.

Однією із складових частин чинної на підприємств і системи оплати праці має бути положення про преміювання. У цьому положенні визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники й умови преміювання щодо кожної категорії працівників. Показники преміювання визначають не лише право на одержання премії, а й її розмір.

Вдале поєднання заходів матеріального та морального стимулювання працівників буде сприяти у формуванні мотивів сталої і тривалої дії, які відзначаються глибоким проникненням у внутрішній світ людини і здатністю викликати втіху від самої роботи, від усвідомлення її важливості, захопленості нею. Це має надзвичайно важливе значення для ефективного управління персоналом, оскільки забезпечує найповніші прояви трудової активності працівників.

Варто зазначити, що застосування заохочення є правом, а не обов’язком власника (керівника). Саме власник (керівник) вирішує питання про доцільність застосування та види заохочень до працівників. Проте, роботодавцям слід пам’ятати, що саме за допомогою засобів морального та матеріального заохочення підвищується продуктивність праці конкретного працівника та покращується результат діяльності підприємства, установи, організації в цілому.

Отже, враховуюче наведене можна зробити висновок, що заходи заохочення працівників виконують дві важливі функції: з одного боку, вони є фактором підвищення професійної діяльності працівників, а з другого, – є важливим чинником зміцнення трудової дисципліни.

Вікторія Капінус,

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість,працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

(м. Дніпро, Казакова, 3)

Стаття 144. Порядок застосування заохочень

Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення.

{Стаття 144 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 1096-IV від 10.07.2003}

Стаття 145. Переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки.

Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т.ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.

Стаття 146. Заохочення за особливі трудові заслуги

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією.

Основні щорічні відпустки

Медичним працівникам, як і усім працюючим в Україні, встановлено основну щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується від дня укладення трудового договору. Медичним працівникам, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов'язків, згідно з Законом України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 3 березня 1998 р. № 155/98-ВР встановлено щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів.

Законом України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. № 2586-111 передбачено право на відпустку тривалістю не менш як 36 календарних днів працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять.

Керівним працівникам та викладачам медичних навчальних закладів щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» від 14 квітня 1997 р. №346.

Додаткові щорічні відпустки

Додаткова щорічна відпустка медичним працівникам надається за особливий характер праці. Тривалість цієї відпустки встановлюється за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток № 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 р. № 1290 (далі — Постанова № 1290).

Додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці надається у повному передбаченому обсязі в разі, коли працівник працював у цих умовах повний робочий рік. До стажу роботи, що дає право на додаткові щорічні відпустки, зараховується: час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівника цього виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці. Для більшості категорій працівників закладів охорони здоров'я встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів мають усі молодші медичні сестри з догляду за хворими та молодші медичні сестри закладів охорони здоров'я, освіти, соціального захисту.

Право на 7 календарних днів додаткової щорічної відпустки мають також реєстратори медичні, що зайняті в архіві, та сестра-господиня психіатричних (у тому числі дитячих), психоневрологічних, наркологічних закладів охорони здоров'я.

Додаткова відпустка тривалістю 11 календарних днів за особливий характер роботи встановлена для таких категорій працівників будь-яких закладів охорони здоров'я: лікар-анестезіолог-реаніматолог, сестра-анестезистка медична, а також лікар та молодший спеціаліст з медичною освітою (крім лікаря-лаборанта та лаборанта) відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації та інтенсивної терапії; працівники, безпосередньо зайняті рентгенодіагностикою, флюорографією на ротаційній рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем; середній та молодший медичний персонал рентгенівських, флюорографічних кабінетів та установок, який допомагає лікареві під час виконання ним робіт з рентгенодіагностики, флюорографії, на рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем; працівники, безпосередньо зайняті на роботах з відкритими радіоактивними речовинами, що відповідає II класу робіт; працівники, безпосередньо зайняті на гамма-терапії та експериментальному гамма-опроміненні у палатах з обслуговування хворих з накладеними радіоактивними препаратами або з гамма-установками; медичні працівники, які працюють в інших закладах охорони здоров'я (спеціалізованих структурних підрозділах): а) лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри, які працюють у венерологічних стаціонарах закритого типу; б) керівники і фахівці, а також лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою, які безпосередньо працюють у барокамерах та кесонах; в) персонал центрів і відділень мікрохірургії, який безпосередньо виконує хірургічні операції з імплантації пальців, кісток, сегментів кінцівок, у пластичній мікрохірургії, мікросудинній хірургії; г) лікар-фтизіатр інфекційної та туберкульозної лікувально-профілактичної установи, який систематично виконує рентгенодіагностичні дослідження; д) лаборант (у тому числі лікар-лаборант, керівник лабораторії, а також перукар (перукар-модельєр 2-го і 1-го класу) та психолог і фізіолог, які безпосередньо та повний робочий день працюють у психіатричній (психоневрологічній), у тому числі дитячій, нейрохірургічній, наркологічній лікувально-профілактичній установі, відділенні, палаті та кабінеті або в аналогічних установах соціального захисту чи спеціалізованих закладах освіти для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, у дитячих будинках-інтернатах для сліпих та глухонімих дітей; є) лікар, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри, безпосередньо зайняті на роботах з медичними генераторами УВЧ потужністю 200 Вт та більше, протичумних установ (станцій, загонів, відділень, лабораторій, інститутів); є) лаборант (утому числі лікар-лаборант) лікувально-трудового профілакторію для примусового лікування осіб, хворих на хронічний алкоголізм.

Додаткова відпустка тривалістю 18 календарних днів установлюється для таких категорій працівників: працівники клінічного подвір'я лепрозорію та протилепрозного відділення, відділу, кабінету, пункту; лікар-керівник, його заступник-лікар (з ненормованим робочим днем), сестра медична головна психоневрологічної, наркологічної установи; лікар-керівник, його заступник-лікар (з ненормованим робочим днем) дитячої психіатричної (психоневрологічної) установи, відділення, палати, кабінету, будинку дитини для розумово відсталих дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, дитячі будинки-інтернати для сліпих та глухонімих дітей; лікар (утому числі керівник), молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри, ентомолог, біолог, зоолог, віварник відділу особливо небезпечних інфекцій санітарно-профілактичних установ; лікар-епідеміолог, лікар-вірусолог, лікар-бактеріолог (у тому числі керівник структурного підрозділу), ентомолог, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, віварник, які безпосередньо працюють з живими культурами (зараженими тваринами): бруцельозу, вірусного гепатиту, геморагічної гарячки, жовто гарячки, ку-гарячки та інших рикетсіозів, мелоїдозу, натуральної віспи, орнітифу, полімієліту, пситакозу, сапу, сибірки, висипного тифу, туляремії, вуличного сказу та енцефалітів, а також в осередках та ензоотичних районах з цими захворюваннями санітарно-профілактичних установ; начальник, лаборант, інструктор-дезінфектор, дезінфектор, епідеміолог та помічник ентомолога ентомологічного загону з боротьби з кліщовим енцефалітом та трансмісійними захворюваннями санітарно-профілактичних установ; працівники центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом закладів та спеціалізованих відділень закладів охорони здоров'я, що призначені для лікування хворих на СНІД та ВІЧ-інфікованих, а також лабораторій, кабінетів, відділів, відділень та закладів охорони здоров'я, на які покладено органами охорони здоров'я обстеження населення з ВІЧ-інфекцій та дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на СНІД та Віч-інфікованих; автоклавник, препаратор протичумної установи; працівники, безпосередньо зайняті на роботах з відкритими радіоактивними речовинами І класу робіт; працівники, безпосередньо зайняті на гамма-терапії та експериментальному гамма-опромінюванні з гамма-препаратами у радіоманіпуляційних кабінетах та лабораторіях.

Додаткова відпустка тривалістю 25 календарних днів надається: а) у психіатричних (психоневрологічних), геріатричних, нейрохірургічних, наркологічних лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах, а також в установах (відділеннях) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та в спеціалізованих будинках-інтернатах для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, таким категоріям працівників: інструктор виробничого навчання робітників масових професій; інструктор з культмасової роботи, культорганізатор, баяніст; керівник музичний (працівник), керівник гуртка установ соціального забезпечення; лікар (у тому числі лікар — керівник відділення, кабінету), крім лікарялаборанта; майстер лікувально-виробничих (трудових) майстерень та підсобних сільських господарств для психічно хворих; науковий співробітник, який безпосередньо працює з хворими; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта); молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал (буфетник, офіціант, робітники з обслуговування лазні, нянька, прибиральник виробничих приміщень); б) у дитячих психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах (крім призначених для лікування дітей з ураженням центральної нервової системи без порушення психіки); в установах, відділеннях соціального захисту населення, у школах (класах), школах-інтернатах, дитячих будинках (групах), дитячих будинках-інтернатах (групах), дитячих садках (групах) та будинках дитини (групах) для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки; у дитячих будинках-інтернатах для сліпих та глухонімих дітей таким категоріям працівників: інструктор з організаційно-масової роботи, культорганізатор, баяніст; інструктор виробничого навчання робітників масових професій; лікар (у тому числі лікар — керівник відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта; майстер лікувально-виробничих (трудових) майстерень; науковий співробітник, який безпосередньо працює з хворими; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта); молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал (буфетник, офіціант, робітник з обслуговування лазні, нянька, помічник вихователя, прибиральник виробничих приміщень), сестра-господиня; в) у закладах (відділеннях) швидкої та екстреної медичної допомоги: лікар-психіатр; молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими; молодші медичні сестри, які надають медичну допомогу та евакуюють психічно хворих; водій автомобіля, який одночасно виконує обов'язки санітара з евакуації психічно хворих. г) у лікувально-трудових профілакторіях для примусового лікування осіб, хворих на хронічний алкоголізм та наркоманію: лікар (у тому числі керівник відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта та статистика медичного) та молодші медичні сестрам з догляду за хворими, молодші медичні сестри.

Додаткова відпустка тривалістю 32 календарні дні надається таким категоріям працівників: директор (начальник) протичумної установи та його заступник з науки, виробництва, а також завідувач (начальник) протичумної лабораторії та відділу (відділення); лікарі, зоолог, ентомолог, науковий співробітник, технічний керівник протичумної установи (станції, загону, відділення, лабораторії, інституту).

Додаткова щорічна відпустка може надаватися і за ненормований робочий день. Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається наднормовою). Міра праці у цьому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконуваних робіт (навантаженням). Як компенсація за виконаний обсяг робіт, міру напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до семи календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

Світлана Мельничук,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області інформує.

Стосовно скорочення осіб перед пенсійного віку

Через складну ситуацію в економіці останніх років українцям дуже просто втратити роботу. А ось знайти нову, та ще й з гідними умовами праці й зарплатою – завдання не з легких. Особливо це стосується людей перед пенсійного віку. Бо, на жаль, ще доволі поширений серед вітчизняних роботодавців стереотип: що чим старший працівник, то менше з нього користі за умови однакової заробітної плати з молодими. При цьому на їхні фаховість та досвід чомусь зазвичай не зважають. Які на те, що після втрати робочого місця саме в такому віці знайти нове дуже складно, а часом і зовсім неможливо.

Нині у центрах зайнятості по всій Україні людей так званої квотної категорії, яким до пенсії залишилося 10 і менше років, на обліку перебуває понад 96 тисяч, з них понад 45 тисяч – жінки. Показово, що 45 тисяч з них люди віком 55 – 60 років. З них жінок, старших за 53 роки, - понад 30 тисяч, а чоловіків, старших за 58 років, - більш як 13 тисяч. Тому фахівці служби зайнятості всіляко допомагають їм із працевлаштуванням передусім за фахом. Якщо роботодавець бере у штат таку людину, то Державна служба зайнятості відшкодовує йому ЄСВ за працевлаштування. Або цим людям пропонують швидко і якісно перенавчитися на нову спеціальність, затребувану саме нині на ринку праці.

Як відомо, основним законодавчим актом України, який регулює питання захисту трудових прав громадян, є Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України). У статті 42 КЗпП України наведено перелік категорій працівників, яким надається переважне право бути залишеними на роботі після скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Зокрема за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага надається:

  1. сімейним працівникам – за наявності двох і більше утриманців;
  2. особам, у сім’ях яких нема інших працівників із самостійним заробітком;
  3. працівників із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
  4. працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
  5. учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  6. авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
  7. працівникам, які зазнали на цьому підприємстві, в установі, організації трудового каліцтва або занедужали на професійне захворювання;
  8. особам із числа депортованих з України протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україні;
  9. працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Як бачимо, до цього переліку внесено, наприклад, працівників із тривалим та безперервним стажем роботи на одному підприємстві.

А ще КЗпП України категорично забороняє дискримінацію працівників за віком: стаття 21 набула чинності 26 листопада 2015 року.

І все-таки це не надає прямих переваг для збереження зайнятості літнім працівникам, адже чинник стажу вторинний порівняно із кваліфікацією і продуктивністю праці.

На допомогу та захист саме цієї категорії працівників прийнято Закон України від 06.04.2017 № 2005 – VIII«Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників». Відповідно до нього перелік, наведений вище, доповнився пунктом 10. Згідно з ним, до переліку категорій працюючих, яким надається переважне право на залишення на роботі, додається категорія працівників, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку. Отже, вони отримують додаткові гарантії захисту своїх трудових прав.

Закон захищає тих, кому після звільнення чи скорочення буде найважче або й зовсім неможливо з певних причин знайти нове місце роботи. І люди, яким до виходу на заслужений відпочинок залишилося кілька років, звісно, підпадають під цю категорію.

Олена Аладіна,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області